Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 02 вересня 2021 року

у справі «Z.B. c. FRANCE»

за заявою № 46883/15

Щодо правомірності притягнення до кримінальної відповідальності особи за розміщення написів із терористичним підтекстом на одязі дитини

Фабула справи: посилаючись на статтю 10 Конвенції, заявник скаржився на своє засудження через прославлення злочину – умисного вбивства у зв’язку з нанесенням лозунгів / написів («Я бомба» та «Джихад, народився 11 вересня») на футболку, яку він подарував своєму племіннику на його третій день народження.

25 вересня 2012 року дитина одягнула футболку в дитячий садок. У момент, коли хлопчик пішов до вбиральні, директор закладу та інший дорослий побачили ці написи. Того ж дня директор поінформував місцевий орган влади у сфері освіти та мера муніципалітету. Мер звернувся із скаргою до прокурора; зрештою, проти заявника порушили кримінальне провадження, за результатами якого його визнано винним, призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 місяці умовно разом зі сплатою штрафу в розмірі 4000 євро.

Правове обґрунтування: ЄСПЛ відзначив, що заявник свідомо вирішив нанести на футболку придумані ним написи, посилаючись на багатозначність слова «бомба», яке в розмовній французькій мові можна було також зрозуміти як фізичні характеристики привабливої особи, і асоціюючи такий опис з описом зовнішності племінника. Як у національному суді, так і в ЄСПЛ заявник стверджував, що написи за своїм тоном були гумористичними.

Суд нагадав, що гумористична мова або форми вираження поглядів, використані для гумористичного ефекту, захищені статтею 10 Конвенції, зокрема, у випадках, коли вони становлять правопорушення або провокацію, незалежно від того, хто використовує таку мову. Хоча така мова не може бути оцінена або піддана цензурі виключно на основі будьякої негативної чи обурливої реакції, яку може викликати, вона має обмежуватися нормами, установленими статтею 10 Конвенції. Право на гумор не є необмеженим, і будь-яка особа, яка посилається на свободу вираження поглядів, має брати на себе «обов’язки та відповідальність». У зв’язку із цим Суд у цій справі зауважив, що, беручи до уваги твердження заявника про гумористичний намір, Апеляційний суд дійшов висновку про те, що відповідні написи не можуть сприйматися як звичайний жарт, а, навпаки, свідчать про попередній намір прославити злочинні дії, висвітлюючи їх у позитивному світлі. Тому Суд дійшов висновку, що деякі характеристики дитини, такі як її ім’я, дата народження та використання слова «бомба», «слугували приводом для заохочення, недвозначного та умисного асоціювання понять, що відсилають до масового насильства, умисного вбивства».

ЄСПЛ також відзначив, що прокурор установив зв’язок між обставинами справи та нещодавніми терористичними актами у Франції, тим самим підкресливши важливість дистанціювання цієї справи від того контексту. Суд погодився з таким підходом. Такий контекст, хоч і серйозний, сам собоюне може виправдовувати втручання в цій справі. Разом із цим Суд не міг ігнорувати важливість і значущість такого загального контексту. Хоча з моменту подій 11 вересня 2001 року до подій, що мали місце в цій справі, минуло більше ніж 11 років, залишається той факт, що відповідні написи були поширені лише через декілька місяців після інших терористичних актів, унаслідок яких у школі загинуло троє дітей. З урахуванням терористичної ідеології, покладеної в основу цих двох актів, сплив часу не може вважатися применшенням значення відповідних написів. Факт того, що заявник не мав жодних зв’язків із будь-якою терористичною групою та не підтримував терористичної ідеології, також не може применшувати значення таких висловів.

ЄСПЛ далі відзначив, що на доповнення загального контексту цієї справи національні органи влади оцінили конкретний контекст оприлюднення відповідних написів. У зв’язку із цим Суд звернув особливу увагу на висновки апеляційного суду щодо маніпулювання трирічною дитиною, яка була несвідомим носієм образливого повідомлення за будь-якої необізнаності про цей факт і конкретного контексту, в якому це повідомлення поширювалося, а саме «не лише в громадському місці», а й «у приміщеннях навчального закладу» в присутності інших дітей.

Висновки: на думку Суду, заявник не міг не знати про конкретну конотацію, окрім звичайної провокації або поганого смаку, на які він посилався, таких написів у приміщеннях закладу дошкільної освіти незадовго після актів, які забрали життя дітей в іншому закладі освіти, і в контексті доведеної терористичної загрози. У зв’язку із цим ЄСПЛ відзначив аргументи прокурора про емоції та напругу, викликану цим повідомленням та його вплив на соціальну гармонію.

У світлі наведених вище міркувань ЄСПЛ установив, що Апеляційний суд, вирішуючи питання про засудження заявника, був ретельним в оцінюванні його вини на основі оціночних критеріїв, покладених в основу усталеної практики Суду з урахуванням вимог статті 10 Конвенції, і врівноважував відповідні інтереси. Касаційний суд, з урахуванням, зокрема, думки генерального адвоката, яка також містила ці оціночні критерії, підтримав вирок заявника. ЄСПЛ не бачив підстав для заміни оцінки національних судів власною. Таким чином, Суд дійшов висновку, що підстави, якими обґрунтовувалось засудження заявника, зокрема запобігання прославленню масового насильства, за конкретних обставин цієї справи, були «відповідними» та «достатніми» з метою виправдання відповідного втручання і в цьому сенсі відповідали нагальній соціальній потребі. Крім цього, беручи до уваги і той факт, що покарання у вигляді позбавлення волі було умовним, ЄСПЛ дійшов висновку, що застосоване покарання було пропорційним переслідуваній легітимній меті.

Констатовані порушення: відсутнє порушення свободи вираження поглядів (ст. 10 Конвенції).

Ключові слова: право на свободу слова, запобігання злочинності, межі свободи вираження поглядів