Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 07 вересня 2021 року

у справі «M.P. c. PORTUGAL»

за заявою № 27516/14

Щодо захисту права одного з колишнього подружжя на таємницю електронного листування

Фабула справи: посилаючись на статтю 8 Конвенції, заявниця скаржилася на факт непокарання португальськими судами її чоловіка за отримання доступу до її електронних повідомлень із листування з іншими чоловіками на сайті знайомств і подачу їх як доказу в судовій справі про спільну батьківську відповідальність та розірвання шлюбу.

Правове обґрунтування: ця справа стосувалася втручання у приватне життя заявниці не державою, а іншою приватною особою. Тому її скарги за статтею 8 Конвенції пов’язані з позитивними зобов’язаннями держави.

Що стосується португальської правової системи, то ЄСПЛ підкреслив, що отримання доступу до змісту листів або телекомунікацій без згоди кореспондентів і розкриття отриманого таким чином змісту, згідно з кримінальним законом, було караним діянням. Суд відзначив і те, що в результаті поданої заявницею кримінальної заяви про порушення таємниці її листування прокуратура Лісабонського суду розпочала розслідування. Крім цього, заявниці було дозволено брати участь у кримінальному провадженні як помічниці, завдяки чому вона могла відігравати в ньому активну роль. Зокрема, вона змогла надати свої докази й вимагати, коли прокуратура припинила провадження, його поновлення. Крім того, заявниця мала змогу подати скаргу про відшкодування, коли вимагала поновлення провадження, проте вона цього не зробила, тобто цією можливістю не скористалася. Іншими словами, вона просила, щоб кримінальне провадження стосовно порушення її таємниці листування було продовжено лише для того, щоб домогтися визнання стверджуваного порушення її прав. Із цього вбачається, що у таких справах, як справа заявниці, існуюча правова система в Португалії забезпечувала належний захист права на повагу до приватного життя та таємниці листування.

У контексті доступу до електронних повідомлень Суд відзначив, що Лісабонський апеляційний суд установив, що заявниця надала своєму чоловікові повний доступ до її акаунту на сайті знайомств і, як результат, ці повідомлення становили частину приватного життя подружжя. На думку Суду, обґрунтування національних органів влади щодо спільного доступу до листування подружжя залишалося відкритим для обговорення особливо тому, що в цій справі були підстави вважати, що наданий чоловіку заявниці дозвіл, зрештою, мав місце за конфліктної ситуації. Проте висновок, якого дійшли національні суди щодо питання доступу до цих повідомлень, для Суду не вбачався явно свавільним, щоб він замінював своєю оцінкою оцінку національних судів.

Що стосується подачі повідомлень у справі про спільну батьківську відповідальність та розірвання шлюбу, то Суд погодився з Лісабонським апеляційним судом у доцільності цих повідомлень у вказаній цивільній справі, у ході якої мала бути надана оцінка особистої ситуації подружжя та сім’ї. Проте Суд нагадав, що за такої ситуації втручання у приватне життя в результаті розголошення зазначеної інформації має бути обмежене настільки, наскільки це можливо, до того, коли це стане вкрай необхідним.

Висновки: у цій справі Суд дійшов висновку, що наслідки розголошення відповідних повідомлень для приватного життя заявниці були обмеженими: вони були розголошені лише в цивільній справі і доступ громадськості до цього виду проваджень був обмеженим. Крім цього, ці повідомлення фактично не були розглянуті, адже Лісабонський суд з розгляду сімейних справ усе-таки не ухвалив рішення по суті заяв її чоловіка.

У результаті Суд не побачив серйозних підстав для заміни своєю оцінкою оцінки національних судів у цій справі. По-перше, національні органи влади урівноважили конкуруючі інтереси згідно з критеріями, що випливають з усталеної практики Суду. Крім цього, з урахуванням того, що заявниця відмовилася від свого права подати будь-яку цивільну заяву в межах кримінального провадження, єдине питання, яке залишалося з’ясувати, стосувалося кримінальної відповідальності чоловіка заявниці, питання, за яким Суд не може приймати рішення. Тому держава виконала своє позитивне зобов’язання із захисту права заявниці на повагу до приватного життя та таємниці листування.

Констатовані порушення: відсутнє порушення права на повагу до приватного і сімейного життя (ст. 8 Конвенції).

Ключові слова: право на таємницю кореспонденції, захист приватного життя, спори подружжя