Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 21 вересня 2021 року

у справі «CARTER v. RUSSIA»

за заявою № 20914/07

Щодо відповідальності держави за смерть її громадянина

Фабула справи: справа стосувалася отруєння та смерті чоловіка заявниці – Олександра Литвиненка – у Сполученому Королівстві та розслідування обставин його смерті. Пан Литвиненко працював у російських спецслужбах до втечі до Сполученого Королівства, де йому було надано притулок. У 2006 році його отруїли полонієм-210 (радіоактивною речовиною) у м. Лондоні, після чого він помер. Унаслідок проведеного публічного розслідування у Сполученому Королівстві було встановлено, що вбивство вчинили пан Луговий та пан Ковтун, які діяли від імені іншої особи.

Посилаючись на статті 2 та 3 Конвенції, заявниця скаржилася на те, що її чоловік, пан Литвиненко, був убитий в особливо болючий / жорстокий спосіб паном Луговим (разом з іншими), коли він діяв як агент з потуранням або з відома та підтримки російських органів влади, і що російська влада не провела ефективного розслідування вбивства.

Правове обґрунтування: ЄСПЛ вважав, що процесуальний юрисдикційний зв’язок між Росією та смертю пана Литвиненка у Великій Британії був установлений через те, що Росія розпочала національне розслідування цього питання. Крім того, той факт, що Росія зберегла виключну юрисдикцію щодо особи пана Лугового, обвинуваченого у серйозному порушенні прав людини, становить «особливу рису» справи у встановленні юрисдикції Росії щодо ймовірного процесуального порушення статті 2 Конвенції. Незважаючи на те, що Уряд надав схему вжитих слідчих дій, ЄСПЛ зазначив, що на підтвердження своїх тез жодних документальних доказів подано не було. ЄСПЛ звертався до Уряду з проханням надати докази (документи) разом із своїми міркуваннями, проте Уряд цього не зробив. Через це Уряд держави-відповідача не зміг продемонструвати, що російська влада провела ефективне розслідування, яке сприяло б установленню фактів, і, у разі доцільності, встановленню та покаранню винних у вбивстві осіб. Крім того, ЄСПЛ зауважив, що депутатська недоторканність, яку пан Луговий мав із 2007 року, не була абсолютною перешкодою для розслідування чи навіть притягнення його до кримінальної відповідальності; відповідні правові положення та їх застосування вказували на те, що його могли позбавити імунітету за згодою нижньої палати парламенту, членом якої він був.

На час отруєння пан Литвиненко перебував у Великій Британії, тобто не на території, де Росія здійснювала ефективний контроль. Для встановлення того, чи має Росія юрисдикцію через її агентів, які діють за її межами («особиста концепція юрисдикції»), ЄСПЛ розглянув два взаємопов’язані питання: (i) чи було вбивство пана Литвиненка рівнозначне реалізації фізичної сили та контролю над його життям у ситуації безпосереднього нападу; та (ii) чи це було здійснено особами, які діяли як державні агенти.

ЄСПЛ встановив, поза межами розумного сумніву, що вбивство вчинили пан Луговий та пан Ковтун. Спланована і складна операція, пов’язана з придбанням рідкісної смертельної отрути, організація поїздок для цих осіб, а також неодноразові та тривалі спроби отруїти свідчили про те, що об’єктом операції був пан Литвиненко і що він перебував під фізичним контролем пана Лугового та пана Ковтуна, які мали владу над його життям.

На час отруєння пан Литвиненко перебував у Великій Британії, тобто не на території, де Росія здійснювала ефективний контроль. Для встановлення того, чи має Росія юрисдикцію через її агентів, які діють за її межами («особиста концепція юрисдикції»), ЄСПЛ розглянув два взаємопов’язані питання: (i) чи було вбивство пана Литвиненка рівнозначне реалізації фізичної сили та контролю над його життям у ситуації безпосереднього нападу; та (ii) чи це було здійснено особами, які діяли як державні агенти.

ЄСПЛ встановив, поза межами розумного сумніву, що вбивство вчинили пан Луговий та пан Ковтун. Спланована і складна операція, пов’язана з придбанням рідкісної смертельної отрути, організація поїздок для цих осіб, а також неодноразові та тривалі спроби отруїти свідчили про те, що об’єктом операції був пан Литвиненко і що він перебував під фізичним контролем пана Лугового та пана Ковтуна, які мали владу над його життям.

Висновки: ЄСПЛ дійшов висновку, що мало місце порушення процесуального аспекту статті 2 Конвенції, через те що російська влада не провела ефективного розслідування смерті пана Литвиненка.

Щодо того, чи пан Луговий та пан Ковтун діяли як агенти держави-відповідача, ЄСПЛ встановив, що немає жодних доказів того, що будь-хто із цих осіб мав особисті причини для вбивства пана Литвиненка, і що, якби вони діяли від свого імені, то не мали б доступу до рідкісного радіоактивного ізотопу, використаного для його отруєння. За результатами розслідування, Сполучене Королівство спростувало декілька теорій причини вчинення вбивства, і єдиним вірогідним поясненням була участь держави. ЄСПЛ вказав, що ідентифікація підозрюваних у вчиненні вбивства осіб та вказівка на їхній зв’язок із російською владою дають вагомі підстави prima facie вважати, що, вбиваючи пана Литвиненка, пан Луговий та пан Ковтун діяли за вказівкою чи під контролем органів влади Російської Федерації.

Якби два чоловіки були залучені до «несанкціонованої операції», то інформація, що підтверджувала б таку теорію, була б повністю в руках російської влади. Однак Уряд не зробив жодних серйозних спроб надати таку інформацію або спростувати висновки органів влади Сполученого Королівства. Таким чином, ЄСПЛ зробив висновки на основі відмови Уряду Росії надати документи з матеріалів національного розслідування та його нездатності спростувати серйозні докази prima facie причетності держави. Було встановлено, що вбивство пана Литвиненка можна вважати таким, за яке відповідальна Росія.

Констатовані порушення: право на життя у матеріальному та процесуальному аспектах (ст. 2 Конвенції).

Ключові слова: захист права на життя, міжнародно-протиправні діяння, екстериторіальна юрисдикція