Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 18 січня 2024 року

у справі «РОЛІК ТА ШАНДРА ПРОТИ УКРАЇНИ»

за заявами №№ 13921/17 та 54870/21

Щодо відсутності відповідних і достатніх підстав для тримання під вартою

Фабула справи: заявники скаржилися на відсутність відповідних і достатніх підстав для тримання під вартою. Вони посилалися, прямо або по суті, на пункт 3 статті 5 Конвенції.

Правове обґрунтування: Суд повторює, що відповідно до його усталеної практики за пунктом 3 статті 5 Конвенції існування обґрунтованої підозри, що ув’язнений вчинив злочин, є умовою sine qua non для законності тривалого тримання під вартою, але зі спливом деякого часу цього вже недостатньо. У таких випадках Суд повинен встановити, чи продовжували інші підстави, наведені органами судової влади, виправдовувати позбавлення свободи. Якщо такі підстави були «відповідними» та «достатніми», Суд також повинен з’ясувати, чи продемонстрували компетентні національні органи влади «особливу ретельність» під час здійснення провадження. Суд також встановив, що органами державної влади має бути переконливо обґрунтовано будь-який період тримання під вартою, яким би коротким він не був. Вирішуючи питання про звільнення або подальше тримання особи під вартою, органи державної влади зобов’язані розглянути альтернативні засоби забезпечення її явки до суду. Вимога до суду надати «відповідні» та «достатні» підстави тримання під вартою – додатково до обґрунтованої підозри – застосовується вже під час ухвалення першого рішення щодо тримання під вартою під час досудового розслідування, тобто «негайно» після затримання (див. серед інших джерел рішення у справі «Бузаджи проти Республіки Молдова» [ВП] (Buzadji v. the Republic of Moldova) [GC], заява № 23755/07, пункти 87 та 102, від 05 липня 2016 року).

У керівній справі «Корбан проти України» (Korban v. Ukraine), заява № 26744/16, пункти 158 – 181, від 04 липня 2019 року) Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.

Висновки: з огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі національні суди не навели відповідних і достатніх підстав для тримання заявників під вартою під час досудового розслідування: ненадання оцінки особистого становища заявників щодо зменшення ризику вчинення повторного правопорушення, змови чи втечі; наведення судами підстав, які з часом стали неналежними, використання припущень у зв’язку з відсутністю будь-яких обґрунтованих підстав щодо ризиків втечі або перешкоджання правосуддю; не розглянуто можливість застосування інших запобіжних заходів.

Констатовані порушення: право на свободу та особисту недоторканність (п. 3 ст. 5 Конвенції).

Ключові слова: заходи забезпечення кримінального провадження, обгрунтованість тримання під вартою, обмеження свободи