Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 30 січня 2024 року

у справі «CHERRIER c. FRANCE»

за заявою № 18843/20

Щодо права повнолітньої дочки на доступ до інформації про своє походження через відмову розкрити особу її біологічної матері

Фабула справи: посилаючись на статтю 8 Конвенції, заявниця скаржилася на те, що Національна рада з питань доступу до інформації про походження (Conseil national pour l’accès aux origines personnelles – «CNAOP») відмовилася розкрити особу її біологічної матері, стверджуючи, що таким чином було порушено її право на доступ до інформації про своє походження.

Правове обґрунтування: Суд нагадав, що стаття 8 Конвенції захищає право на ідентичність та особистий розвиток. Цьому розвитку сприяє встановлення деталей своєї ідентичності як людини та життєво важливий інтерес, захищений Конвенцією, в отриманні інформації, необхідної для з’ясування правди про важливий аспект особистої ідентичності, наприклад, про особу батьків (див. рішення у справах Odièvre c. France, № 42326/98, CEDH 2003-III, § 29, від 13 лютого 2003 року, Godelli c. Italie, № 33783/09, від 25 вересня 2012, року § 45, Çapın c. Turquie, № 44690/09, §§ 33 та 34, від 15 жовтня 2019 року, Boljević c. Serbie, № 47443/14, § 28, від 16 червня 2020 року). Народження, а особливо обставини народження, належать до приватного життя дитини, а згодом і дорослого, яке гарантується статтею 8 Конвенції (див. згадане вище рішення у справі Godelli c. Italie, № 33783/09, від 25 вересня 2012 року, § 46). Інтерес особи до знання свого походження не зникає з віком (див. у цьому ж рішенні у справі Godelli c. Italie, № 33783/09, від 25 вересня 2012 року, § 69).

Суд, зі свого боку, нагадує, що основною метою статті 8 Конвенції є захист особи від свавільного втручання державних органів (див., наприклад, рішення у справі Drelon c. France, № 3153/16 та 27758/18, § 85, від 8 вересня 2022 року). У цьому випадку він зазначив, що CNAOP є державною установою, яка знаходиться під наглядом міністра з соціальних справ (політики). Крім того, він зазначає, що стаття L. 147-6 CASF передбачає, що CNAOP повідомляє матір, «якщо не було явного вияву бажання зберегти таємницю, після перевірки, як у цьому випадку, бажання зацікавленої сторони». Ця стаття допускає збереження таємниці, що лежить в основі порушення права на доступ до джерела, на яке скаржилася заявниця. Отже, Суд вважав, що рішення CNAOP не повідомляти заявниці про особу її біологічної матері та протидіяти бажанням останньої має розглядатися з точки зору негативних зобов’язань.

Втручання було передбачено статтею L. 147-6 CASF і переслідувало принаймні одну з законних цілей, перелічених в пункті 2 статті 8 Конвенції: захист прав і свобод інших осіб, зокрема прав і свобод біологічної матері.

Стосовно національного законодавства Суд зазначив, що законодавча реформа 2009 року завершила систему, запроваджену у 2002 році, згідно з якою конфіденційність особи матері могла бути знята. Було скасовано загальну відмову у задоволенні позовів про встановлення материнства, поданих дітьми з тим, аби будь-яка така дитина, яка дізналася про особу своєї матері, могла порушити провадження про встановлення законних відносин між матір’ю та дитиною.

Насамперед ЄСПЛ знову підтвердив своє визнання того, що права та інтереси, про які йде мова, стосуються двох дорослих людей, кожен з яких наділений своєю власною волею, яку нелегко узгодити. По-друге, у рішеннях в справах (див. рішення Odièvre v. France, № 42326/98, CEDH 2003-III, від 13 лютого 2003 року та Godelli v. Italy, № 33783/09, від 25 вересня 2012 року), Суд не оскаржував здатність відповідних держав продовжувати дозволяти жінкам народжувати анонімно. Разом з тим він дійшов висновку, що така система анонімності має бути врівноважена процедурою відмови від конфіденційності особи матері за умови її згоди, а також процедурою запиту на доступ до інформації, яка не ідентифікує походження дитини. По-третє, внаслідок вищевикладеного Суд не вбачив підстав ставити під сумнів, встановлений національними органами баланс прав у цій справі.

Висновки: ЄСПЛ зазначив, що CNAOP зібрала певну кількість неідентифікуючої інформації, яку вона надала заявниці, що дозволило останній зрозуміти обставини свого народження. ЄСПЛ також підкреслив, що справа заявниці розглядалася в національних судах, де вона мала можливість представити свої аргументи в межах змагального процесу. Зрештою, він зазначив, що Conseil d’État, посилаючись на рішення законодавця не дозволяти беззастережну відмову від конфіденційності особи, обґрунтував своє рішення посиланням на мету впровадженої законодавчої реформи 2002 року. Зокрема, ця реформа була спрямована на досягнення компромісу між правами та інтересами, що поставлені на карту, шляхом встановлення процедури примирення для полегшення доступу до інформації про своє походження, не ігноруючи при цьому бажання або рішення матері. Таким чином, Суд встановив, що Держава не вийшла за межі своєї свободи розсуду і що справедливий баланс між правом заявниці на з'ясування свого походження та правами й інтересами її біологічної матері щодо збереження анонімності не був порушений. З цього випливало, що не було порушення статті 8 Конвенції.

Констатовані порушення: відсутнє порушення права на повагу до приватного і сімейного життя (ст. 8 Конвенції).

Ключові слова: права дитини, право на приватність, визначення походження дитини, право на інформацію