Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 13 лютого 2024 року

у справі «MEHMET ZEKİ DOĞAN v. TÜRKİYE (No. 2)»

за заявою № 3324/19

Щодо використання судом викривальних показань співобвинувачених, наданих за відсутності захисника

Фабула справи: заявник скаржився на несправедливість кримінального провадження щодо нього, яке було поновлено після того, як ЄСПЛ встановив порушення пункту 1 та підпункту «с» пункту 3 статті 6 Конвенції в рішенні Mehmet Zeki Doğan v. Turkey (№ 38114/03, від 6 жовтня 2009 року) через відсутність доступу заявника до захисника під час перебування під вартою в поліцейському відділку у 1998 році. У зв’язку із цим заява, про яку йдеться, стосувалася питання про те, чи становило нове порушення права заявника на справедливий суд за пунктом 1 статті 6 Конвенції використання проти нього в поновленому кримінальному провадженні показань його співучасників V. Ç. та M. K., наданих ними під час перебування в поліції під тиском й за відсутності захисника.

14 лютого 2013 року, в межах поновленого провадження, суд першої інстанції залишив в силі попереднє засудження заявника за спробу порушення або повалення конституційного ладу, передбачене статтею 146 колишнього Кримінального кодексу та покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

Касаційний суд залишив це рішення без змін; подальша індивідуальна скарга заявника до Конституційного суду була відхилена як неприйнятна.

Правове обґрунтування: хоча всі гарантії кримінального аспекту статті 6 Конвенції були повністю застосовні до поновленого провадження, розгляд ЄСПЛ за пунктом 1 статті 6 Конвенції у цій справі охоплював лише ті конкретні аспекти, щодо яких заявник подав скаргу, а саме використання судом першої інстанції показань двох його співучасників, V. Ç. та М. К., як стверджувалося, наданих ними під примусом і за відсутності захисника. Разом з тим ЄСПЛ зазначив, що він належним чином врахує вплив будь-яких процесуальних недоліків, на які скаржився заявник, на загальну справедливість поновленого провадження.

У поновленому кримінальному провадженні винуватість обвинуваченого мала бути заново (повторно) оцінена на підставі доказів, представлених у рамках цього нового провадження, і у спосіб, сумісний з вимогами статті 6 Конвенції, які повністю застосовуються до нього, оскільки стосуються «розгляду кримінального обвинувачення» обвинуваченого. Так, наприклад, обмеження та гарантії, пов'язані з використанням будь-яких викривальних показань свідків, які не досліджувалися, та перехресного допиту в суді першої інстанції, застосовувалися в межах нового провадження так само, як і в первісному судовому розгляді.

З огляду на те, що ні V. Ç., ні М. К. не користувалися допомогою адвоката під час надання своїх показань, що було структурною проблемою, яка призвела до порушення пункту 1 та підпункту «с» пункту 3 статті 6 Конвенції щодо заявника у справі Mehmet Zeki Doğan, виникло питання про те, чи піддав суд першої інстанції надані ними показання належній перевірці відповідно до вимог справедливого судового розгляду за пунктом 1 статті 6 Конвенції. ЄСПЛ не зміг дійти висновку, що це було так.

Хоча суд першої інстанції дійшов висновку про порушення права заявника на доступ до захисника, передбаченого підпунктом «с» пункту 3 статті 6 Конвенції, і не покладався на показання, надані ним під час допиту в поліції, він, як видається, відмовив заявникові в такій самій процесуальній гарантії щодо показань, наданих V. Ç. і М. К. за відсутності захисника. Це було очевидно з того, що суд не обґрунтував належним чином свої рішення, з одного боку, виключивши показання заявника, надані в поліції та показання, надані ним на відтворенні обстановки і обставин події, оскільки він не мав доступу до правової допомоги, а з іншого боку, поклавшись на показання V. Ç., надані ним в поліції та показання, надані ним під час того ж відтворення обстановки і обставин події, що й надані заявником, незважаючи на те, що V. Ç. також не мав доступу до правової допомоги під час перебування під вартою в поліції. У будь-якому випадку суд першої інстанції, як видається, не розглянув це питання; ані Касаційний суд, ані Конституційний суд не зробили необхідних висновків для усунення шкоди, спричиненої підходом суду першої інстанції, в результаті чого надана заявнику можливість оскарження доказів була лише номінальною і не змогла забезпечити практичне та ефективне здійснення його прав, передбачених пунктом 1 статті 6 Конвенції.

ЄСПЛ також нагадав, що відсутність належної реакції національних судів на обґрунтоване твердження про те, що певний доказ був отриманий з порушенням вимог закону або прав і свобод, захищених Конвенцією та Протоколами до неї, в принципі несумісна з вимогами справедливого судового розгляду, особливо у випадках, коли докази мали вирішальне значення для засудження.

Висновки: з огляду на вищевикладене, ЄСПЛ дійшов висновку, що коли національні суди не здійснили необхідного процесуального перегляду, сама по собі наявність інших доказів не може вважатися достатньою для виправдання рішення суду першої інстанції надати заявнику процесуальну гарантію у вигляді виключення показань, наданих ним без захисника, і водночас відмовити йому в такій ж процесуальній гарантії щодо показань, наданих його співобвинуваченими, також за відсутності захисника, зокрема, коли ці показання відіграли важливу роль у його засудженні – як показання М. К. і V. Ç. у цій справі. У цій справі цей недолік був ще більше посилений рішенням суду першої інстанції врахувати ці показання, належним чином не розглянувши або не дослідивши адекватно сумніви, пов’язані з їхнім наступним відкликанням.

Відповідно, національні суди не застосували необхідні процесуальні гарантії справедливого судового розгляду, передбачені пунктом 1 статті 6 Конвенції щодо показань, наданих в поліції та доказів, наданих М. К. та V. Ç. Іншими словами, процесуальний недолік, виявлений у першій справі, а саме використання судом першої інстанції показань, наданих заявником без будь-якої правової допомоги, був замінений іншим недоліком у поновленому провадженні у другій справі, що підірвало загальну справедливість кримінального провадження щодо заявника.

Констатовані порушення: право на справедливий суд (п. 1 ст. 6 Конвенції).

Ключові слова: справедливість судового розгляду, недопустимість доказів, порушення прав обвинуваченого, право на адвоката