Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 25 травня 2021 року

у справі «BIG BROTHER WATCH AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM»[1]

за заявами №№ 58170/13, 62322/14, 24960/15

Щодо недостатнього захисту конфіденційних журналістських матеріалів за допомогою електронних схем стеження

Фабула справи: посилаючись на статтю 8 Конвенції, заявники, які є журналістами та правозахисними організаціями, скаржилися на три режими спостереження: 1) режим масового перехоплення повідомлень; 2) отримання перехоплених матеріалів від іноземних урядів та спецслужб; 3) отримання комунікаційних даних від постачальників послуг зв’язку. Деякі заявники також подавали скарги за статтею 10 Конвенції стосовно їхньої професійної діяльності як журналістів та в агентствах новин.

Рішенням від 13 вересня 2018 року Палата дійшла висновку, що встановлений режим масового перехоплення порушив положення статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного та сімейного життя) та статті 10 Конвенції (свобода вираження поглядів). ЄСПЛ також встановив, що режим отримання даних від постачальників послуг зв’язку порушив статті 8 та 10 Конвенції; але дійшов висновку, що режим отримання матеріалів перехоплення від іноземних урядів та/або розвідувальних спецслужб є таким, що відповідав вимогам Конвенції.

12 грудня 2018 року заявники звернулися із клопотанням про передачу справи на розгляд Великої Палати відповідно до статті 43 Конвенції; 4 лютого 2019 року колегія Великої Палати задовольнила вказане клопотання.

Правове обґрунтування: ЄСПЛ повторив, що захист журналістських джерел є одним із наріжних каменів свободи слова. Підрив такого захисту може мати негативний вплив на життєво важливу роль ЗМІ як громадських наглядачів і їхньої здатності надавати точну та надійну інформацію.

Висновки: ЄСПЛ був стурбований тим, що національне законодавство, що врегульовує режим масового перехоплення повідомлень, не містило вимоги про те, щоб використання селекторів або умов пошуку, пов’язаність яких із журналістом є відомою, санкціонувалося суддею або іншим незалежним та неупередженим органом. Крім того, коли стало очевидним, що повідомлення, яке не було відібрано для перевірки шляхом навмисного використання селекторного або пошукового терміна, пов’язаність яких із журналістом є відомою, все ж містило конфіденційний журналістський матеріал, не було жодних гарантій того, що воно може зберігатись і досліджуватись аналітиком лише за дозволу судді чи іншого незалежного органу.

Констатовані порушення: свобода вираження поглядів (ст. 10 Конвенції) як щодо режиму масового перехоплення, так і щодо режиму отримання комунікаційних даних від постачальників послуг зв’язку; відсутнє порушення свободи вираження поглядів (ст. 10 Конвенції) стосовно режиму в частині запиту на отримання перехоплених матеріалів від іноземних урядів та спецслужб.

Ключові слова: захист комунікаційних даних, право на приватне життя, порушення прав журналістів, захист персональних даних, право на конфіденційність