Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 25 травня 2021 року

у справі «BIG BROTHER WATCH AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM»

за заявами №№ 58170/13, 62322/14, 24960/15

Щодо критеріїв відповідності режиму масового спостереження стандартам Конвенції

Фабула справи: посилаючись на статтю 8 Конвенції, заявники, які є журналістами та правозахисними організаціями, скаржилися на три режими спостереження: 1) режим масового перехоплення повідомлень; 2) отримання перехоплених матеріалів від іноземних урядів та спецслужб; 3) отримання комунікаційних даних від постачальників послуг зв’язку. Деякі заявники також подавали скарги за статтею 10 Конвенції стосовно їхньої професійної діяльності як журналістів та в агентствах новин.

Рішенням від 13 вересня 2018 року Палата дійшла висновку, що встановлений режим масового перехоплення порушив положення статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного та сімейного життя) та статті 10 Конвенції (свобода вираження поглядів). ЄСПЛ також встановив, що режим отримання даних від постачальників послуг зв’язку порушив статті 8 та 10 Конвенції; але дійшов висновку, що режим отримання матеріалів перехоплення від іноземних урядів та/або розвідувальних спецслужб є таким, що відповідав вимогам Конвенції.

12 грудня 2018 року заявники звернулися із клопотанням про передачу справи на розгляд Великої Палати відповідно до статті 43 Конвенції; 4 лютого 2019 року колегія Великої Палати задовольнила вказане клопотання.

Правове обґрунтування: ЄСПЛ розглянув режим масового перехоплення комунікацій, який регулювався розділом 8 (4) Закону 2000 року. Унаслідок поширення загроз, з якими стикаються держави в результаті діяльності мереж міжнародних суб’єктів, які використовують інтернет для комунікації і часто уникають викриття завдяки сучасним технологіям, ЄСПЛ вважав, що вони мали широку свободу розсуду при вирішенні питання того, який вид спостереження є необхідним для захисту національної безпеки. Таким чином, рішення про введення режиму масового перехоплення саме по собі не порушувало статтю 8 Конвенції.

Застосовуючи ці нещодавно розроблені критерії до режиму масового перехоплення в Сполученому Королівстві, ЄСПЛ дійшов висновку, що режим у Великій Британії страждає трьома недоліками, а саме: відсутністю незалежного санкціонування масового перехоплення; невключення категорій пошукових термінів («селекторів») до заяви на видачу ордера / розпорядження; незабезпечення того, щоб пов’язані з окремою особою (тобто конкретні ідентифікатори, такі як адреса електронної пошти) критерії / умови пошуку підлягали попередньому внутрішньому дозволу / санкціонуванню.

Дійшовши такого висновку, ЄСПЛ визнав важливу функцію нагляду та надійний судовий засіб правового захисту, забезпечуваний (на той час) Уповноваженим з питань перехоплення повідомлень – посадовою особою, якій було доручено забезпечувати незалежний нагляд за діяльністю розвідувальних служб, та Трибуналом із питань слідчих повноважень – судовим органом, створеним для розгляду заяв громадян про незаконне втручання у їхнє спілкування. Однак цих гарантій було недостатньо, щоб компенсувати недоліки режиму. Ці недоліки означали, що режим масового перехоплення не зміг утримати «втручання» у право на приватне життя громадян у межах того, що було «необхідно в демократичному суспільстві».

Висновки: ЄСПЛ вважав, що, зважаючи на зміну характеру сучасних комунікаційних технологій, його звичайний підхід до режимів цілеспрямованого спостереження варто адаптувати з урахуванням конкретних особливостей режиму масового перехоплення, в межах якого існував як власний ризик зловживань, так і законна потреба в секретності. Зокрема, такий режим має бути поставлений у залежність від «наскрізних гарантій»: це означає, що на національному рівні на кожному етапі процесу повинна проводитись оцінка необхідності та пропорційності заходів, що вживаються; масове перехоплення має бути предметом незалежного санкціонування від самого початку, коли визначаються об’єкт та обсяг операції; операція повинна підлягати контролю та незалежному ex post facto перегляду. Тому ЄСПЛ визначив декілька ключових критеріїв, які потрібно чітко визначити в національному законодавстві, перш ніж стверджувати, що такий режим відповідає стандартам Конвенції.

Констатовані порушення: право на повагу до приватного і сімейного життя (ст. 8 Конвенції) стосовно режиму масового перехоплення повідомлень та щодо режиму отримання комунікаційних даних від постачальників послуг зв’язку; відсутнє порушення права на повагу до приватного і сімейного життя (ст. 8 Конвенції) щодо режиму у Сполученому Королівстві стосовно запиту перехоплених матеріалів від іноземних урядів та спецслужб.

Ключові слова: захист комунікаційних даних, право на приватне життя, порушення прав журналістів, захист персональних даних, право на конфіденційність, електронне стеження