Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 20 липня 2023 року

у справі «ВОЛОБОЄВ ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ»

за заявами №№ 47900/21, 60112/21, 13815/22

Щодо надмірної тривалості цивільного судового провадження

Фабула справи: заявники скаржилися за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція) на надмірну тривалість цивільних проваджень та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту.

Правове обґрунтування: Суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватися у контексті обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявників і відповідних органів державної влади, а також важливість предмету спору для заявників (див. рішення у справі «Фрідлендер проти Франції» [ВП] (Frydlender v. France) [GC], заява № 30979/96, пункт 43, ЄСПЛ 2000-VII).

У керівній справі «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine), заява № 23853/02, від 30 листопада 2006 року) Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.

У справі таких заявників тривалість кожного провадження складає:

1. Волоблєва Р.В. - більше 5 років, 3 місяців та 12 днів (1 інстанція);
2. Коханчук Л.М. - 6 років, 2 місяці та 2 дні (3 інстанції);
3. Левкулич І.В. - 7 років, 6 місяців та 8 днів (3 інстанції).

Висновки: розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних виправдати загальну тривалість проваджень на національному рівні. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі тривалість проваджень була надмірною та не відповідала вимозі «розумного строку».

Суд також зазначає, що заявники не мали у своєму розпорядженні ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цими скаргами.

Констатовані порушення: право на справедливий суд (п. 1 ст. 6 Конвенції) та право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13 Конвенції) у зв’язку з надмірною тривалістю цивільних проваджень та відсутністю у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту.

Ключові слова: справедливість судового розгляду, право на судовий захист, принцип розумності строків