Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 09 лютого 2023 року

у справі «SHOPOV AND OTHERS v. BULGARIA»

за заявами № 38398/11 та двох інших

Щодо необхідності обґрунтування судом причинно-наслідкового зв’язку при прийнятті рішення про конфіскацію активів, отриманих незаконним шляхом

Фабула справи: справа стосувалася конфіскації доходів, ймовірно одержаних злочинним шляхом, відповідно до того самого законодавства, яке застосовувалося у справі TODOROV AND OTHERS v. Bulgaria (№ 50705/11 та 6 інших), рішення ЄСПЛ від 13 липня 2021 року, а саме Закону 2005 року про конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом (далі – Закон 2005 року).

Заявник у заяві № 38398/11 стверджував, що в якості альтернативи ЄСПЛ може вказати сторонам, що національні органи влади мають відновити національне провадження та повторно розглянути вимоги щодо конфіскації майна відповідно до вимог статті 1 Першого протоколу. У заяві № 59983/12, з іншого боку, заявник просив ЄСПЛ не застосовувати такий підхід, стверджуючи, що такий процесуальний шлях буде неефективним, тому що, зокрема, повторний розгляд справи на внутрішньому рівні буде тривалим і дорогим.

Правове обґрунтування: ЄСПЛ виявив деякі потенційні недоліки в Законі 2005 року та в способі його застосування. У цьому відношенні він підкреслив сукупний ефект широкої сфери його застосування –щодо предикатних злочинів і щодо періодів, за які перевірялися доходи та витрати обвинувачених, труднощі для обвинувачених довести те, що суди вважали «законним» дохід протягом такого періоду, відзначений, крім того, інфляцією та економічними змінами, а також припущення, що будь-які активи, які не мають доказів «законного» походження, були доходами від злочину.

Позиція ЄСПЛ полягає в тому, що, хоча цих потенційних недоліків було недостатньо для того, щоб визнати кожну конфіскацію відповідно до Закону 2005 року несумісною зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, вони, безумовно, поклали значний тягар на відповідачів у провадженні щодо конфіскації. Таким чином, для отримання противаги та забезпечення гарантії прав заявників було вкрай важливо, щоб національні суди встановили причинно-наслідковий зв’язок між активами, конфіскацію яких вимагали, та злочинною поведінкою підсудних. ЄСПЛ був готовий звертатися до оцінки національних судів щодо існування такого зв’язку, оскільки вона не була довільною або явно необґрунтованою.

Застосовуючи ці вимоги до конкретних справ, розглянутих у провідному рішенні, ЄСПЛ визнав порушення статті 1 Першого протоколу щодо справ, у яких національні суди не змогли обґрунтувати існування причинно-наслідкового зв’язку, визначеного вище, і ухвалили рішення про конфіскацію, спираючись лише на презумпцію, що міститься в Законі 2005 року, та на розбіжності між витратами заявників і їхніми «законними» доходами протягом відповідних періодів (див. §§ 217-50 згадуваного рішення).

Стосовно вимог заявників щодо справедливої сатисфакції ЄСПЛ зазначив, що він не в змозі здогадуватися про те, чи були конфісковані активи заявників або ні доходами від злочину, а саме, чи була конфіскація виправданою чи ні, а також щодо можливого результату провадження щодо конфіскації, якби вимоги статті 1 Першого протоколу до Конвенції були виконані. Таким чином, ЄСПЛ не може визначити будь-яку матеріальну шкоду, якої могли зазнати заявники внаслідок необґрунтованої конфіскації. Відповідно, він відхилив вимоги заявників щодо матеріальної шкоди та повторив, як і у справі Todorov and Others (цитована в цій справі, §§ 320‑22), що найбільш прийнятним засобом для усунення порушення є повторне відкриття національного провадження та повторний розгляд справи національними судами відповідно до вимог статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Висновки: ухвалюючи рішення про конфіскацію активів заявників, національні суди не намагалися обґрунтувати причинно-наслідковий зв’язок, якого вимагає ЄСПЛ, прийнявши натомість той самий хибний підхід, який критикувався ним у справі Todorov and Others. Отже, ЄСПЛ не побачив підстав для висновку, відмінного від того, що був у цій справі.

Констатовані порушення: захист власності (ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції).

Ключові слова: законність походження доходів, підстави конфіскації активів, порушення права власності