Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 04 квітня 2023 року

у справі «GASHI AND GINA v. ALBANIA»

за заявою № 29943/18

Щодо відсторонення від посади прокурора в межах кримінального розслідування за підозрою в порушеннях, пов’язаних з декларуванням свого майна та фінансових інтересів

Фабула справи: посилаючись на статті 6, 8 та 13, заявники, щодо яких проводилось за кримінальне провадження за підозрою в порушеннях, пов’язаних з декларуванням їхнього майна та фінансових інтересів протягом багатьох років, скаржилися, зокрема, на те, що Спеціальна Апеляційна Палата не була незалежним і неупередженим судом, що відсторонення від посади становило втручання у їхнє право на повагу до приватного життя, і що ймовірне оприлюднення документів у ЗМІ, які містили особисту інформацію щодо заявників, становило втручання у їх право, яке не мало ефективного засобу правового захисту.

Правове обґрунтування: загальні принципи застосування статті 8 до трудових спорів були підсумовані Судом у справі «Денисов проти України» ([GC], № 76639/11, 25 вересня 2018 р.).

ЄСПЛ зазначив, що у травні 2018 року т.в.о. Генерального прокурора видав накази про відсторонення заявників, негайно перешкодивши виконанню ними своїх службових обов’язків. Ці накази обґрунтовувалися тим, що стосовно заявників триває кримінальне розслідування за «умисний тяжкий злочин», й фактом пред’явлення їм обвинувачень. Відсторонення було обов’язковим після того, як суддя або прокурор отримають статус обвинуваченого у кримінальному провадженні за даним видом злочину, та триває до закриття кримінального провадження або ухвалення остаточного судового рішення.

Стосовно заявниці ЄСПЛ постановив, що її скарга на відсторонення не підпадає під дію статті 8 Конвенції, оскільки вона не продемонструвала, що наслідки наказу про відсторонення, який був чинним лише трохи більше двох місяців, впродовж яких вона продовжувала отримувати свою зарплату, були достатньо серйозними для її приватного життя, аби застосувати статтю 8 Конвенції.

Висновки: ЄСПЛ переконався, що наслідки для заявника, включаючи нездатність працювати впродовж 20 місяців, і нестабільність його ситуації впродовж цього періоду, незважаючи на продовження отримання ним заробітної плати – були достатньо серйозними, аби спричинити застосування статті 8 Конвенції, і тому були «втручанням» у його приватне життя. ЄСПЛ вважав, що після завершення кримінального розслідування відсторонення заявника було позбавлене будь-якої правової основи, й тому втручання не було «згідно із законом».

Констатовані порушення: право на повагу до приватного і сімейного життя (ст. 8 Конвенції) щодо другого заявника.

Ключові слова: публічна служба, захист приватного життя, трудові права