Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 31 січня 2023 року

у справі «Y c. FRANCE»

за заявою № 76888/17

Щодо відмови органів влади у зміні цивільного стану особи

Фабула справи: заявник, який вказав, що він є інтерсексуалом, скаржився на те, що його прохання внести до свідоцтва про народження слово "нейтральний" або "інтерсексуальний" замість слова "чоловік" було відхилено.

Правове обґрунтування: питання, яке виникло в цій справі, полягало в тому, чи, відмовляючи в задоволенні заяви, поданої заявником, про зміну його цивільного стану з огляду на необхідність захисту принципу невідчужуваності цивільного стану, забезпечення узгодженості й достовірності актових записів цивільного стану, соціальної і правової організації французької системи, держава-відповідач виконала своє позитивне зобов’язання щодо забезпечення права заявника на ефективну повагу до його приватного життя.

По-перше, ЄСПЛ зазначив, що суттєвий аспект недоторканності приватного життя особи є основним у цій справі, оскільки йдеться про гендерну ідентичність, визнав, що розбіжність між біологічною ідентичністю заявника та його правовим статусом могла спричинити йому страждання і занепокоєння.

Щодо встановлення балансу між загальним інтересом та інтересами заявника ЄСПЛ насамперед зауважив, що Апеляційний суд Орлеану вказав на те, що біологічно заявник демонстрував неоднозначні статеві ознаки від народження, і потім наголосив на тому, що приписування чоловічого або жіночого гендеру новонародженій дитині, якій характерна така неоднозначність, створювало ризик появи конфлікту між цим рішенням та сексуальною ідентичністю особи, виявленою в дорослому віці. Він додав, що справедливий баланс, який вимагає стаття 8 Конвенції, «між захистом статусу осіб, що охоплюється сферою державної політики, та повагою до приватного життя осіб, які мали інакший статевий розвиток» полягав у тому, що такі особи повинні мати можливість забезпечити те, що їхній цивільний стан не міститиме вказівки про гендер, або те, що гендер, приписаний їм, може бути змінений. Проте він уточнив, що це стосується лише випадків, коли визначена стать «не відповідає їхній зовнішності та їхній соціальній поведінці». Тоді він відмовив у задоволенні заяви, поданої заявником, з огляду на те, що остання умова не була виконана, оскільки його зовнішність була чоловічою, він був одружений і з дружиною усиновив дитину.

По-друге, ЄСПЛ вказав, що Апеляційний суд Орлеану «тим паче» зазначив, що відповідно до чинного французького права задоволення заяви, поданої заявником, було б еквівалентним визнанню наявності іншої гендерної категорії, окрім «чоловіка» та «жінки», що є питанням, яке має оцінювати законодавча влада, а не суди, адже таке визнання порушує чутливі біологічні, моральні й етичні питання.

Висновки: як елемент приватного життя ідентичність особи не може бути зведена до зовнішнього вигляду, через який така особа сприймається іншими людьми. Проте з підстав, наведених національними судами, випливає те, що вони повністю визнали той факт, що присвоєння чоловічого або жіночого гендеру таким особам, як заявник, які біологічно є інтерсексуальними, впливає на їхнє право на повагу до приватного життя. Незважаючи на те, що вони встановили, що відповідно до чинного французького права суддя не може дозволити інтерсексуальним особам бути зареєстрованими згідно з документами про цивільний стан інакше як «чоловік» або «жінка», це було пов’язано з важливістю загального інтересу.

ЄСПЛ вважав, що він також має проявити стри маність у цій справі. Він визнав, що хоч заявник і стверджував, що не вимагає закріплення загального права на визнання третього гендеру, а лише просить внести зміни до його цивільного статусу, що дозволило б відобразити його реальну ідентичність, якби ЄСПЛ задовольнив його заяву та дійшов висновку, що відмова зазначити терміни «нейтральний» або «інтерсекс» замість «чоловік» у його свідоцтві про народження становила порушення статті 8 Конвенції, то це б означало, що держава-відповідач, щоб виконати свої зобов’язання відповідно до статті 46 Конвенції, мала б внести відповідні зміни у своє законодавство. Проте особливу увагу слід було надати ролі суб’єкта формування внутрішньої політики стосовно загальнополітичних питань, щодо яких думки в демократичному суспільстві можуть суттєво відрізнятися. Це правильно стосовно випадків, як у цій справі, коли є питання, щодо якого суспільство має зробити вибір.

Констатовані порушення: відсутнє порушення права на повагу до приватного і сімейного життя (ст. 8 Конвенції).

Ключові слова: принцип невідчужуваності цивільного статусу, гендерна ідентичність, право на приватне життя