Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 05 березня 2024 року

у справі «BOŠKOĆEVIĆ v. SERBIA»

за заявою № 37364/10

Щодо відповідальності держави за дії директора державного підприємства, пов'язані із погрозою негайного звільнення працівника у разі звернення до ЄСПЛ

Фабула справи: заявник скаржився, що, повідомивши його про те, що, звернувшись до Суду, він виконав умови для звільнення з роботи, держава-відповідач перешкодила його праву на індивідуальну заяву, як це передбачено статтею 34 Конвенції.

Правове обґрунтування: 9 липня 2010 року, трохи більше ніж через місяць після того, як заявник подав цю заяву до Суду, він отримав повідомлення, підписане виконавчим директором боржника, який діяв як його представник, і завірене офіційною печаткою, про те, що він порушив свої трудові обов'язки і, таким чином, виконав умови для звільнення. Зокрема, йому закидали, що він, серед іншого, "скаржився до суду на бізнес корпорації, аналізував проблеми та шукав винних серед членів уряду, і робив це без консультацій з директором". Йому також дорікали за те, що він "відмовився, з міркувань конфіденційності, розкрити копії документів, які він подав до Суду". Заявника попередили, що якщо він продовжуватиме діяти в тому ж дусі, його буде звільнено без подальшого повідомлення і без проведення дисциплінарного провадження.

У цій справі Суд має визначити, чи можуть дії директора-розпорядника статутної корпорації Національного парку Шар-Планина (Šar Mountains National Park), описані вище, бути приписані Уряду-відповідачу і, таким чином, тягнути за собою його відповідальність за Конвенцією. Для цього Суд враховуватиме, mutatis mutandis, прецедентне право щодо поняття "неурядова організація", яке міститься у статті 34 Конвенції, і, за імплікацією, протилежне поняття "державна організація". У зв'язку з цим він повторює, що категорія "урядові організації" включає юридичні особи, які беруть участь у здійсненні державних повноважень або виконують державні функції під контролем уряду. Для того, щоб визначити, чи підпадає будь-яка юридична особа, крім територіального органу влади, під цю категорію, необхідно враховувати її правовий статус і, за необхідності, права, які цей статус їй надає, характер діяльності, яку вона здійснює, контекст, в якому вона здійснюється, а також ступінь її незалежності від політичної влади (див. рішення у справі Radio France and Others, цитоване вище, § 26).

Цю справу слід відрізняти від справи R. Kačapor and Others v. Serbia (№ 2269/06 та 5 інших, 15 січня 2008 року) та тисяч інших справ, що стосуються відповідальності держави за невиконання остаточних національних рішень проти компаній, що перебувають у державній власності, в яких Суд постановив, що компанії, які перебувають у державній власності, на різних стадіях приватизаційного процесу не користувалися "достатньою інституційною та операційною незалежністю від держави", щоб звільнити останню від відповідальності за Конвенцією (див. R. Kačapor and Others v. Serbia, згадане вище, § 98, і щодо статусу компаній, що перебувають у суспільній власності в Сербії, §§ 71-76, і, на противагу цьому, Croatian Radio-Television v. Croatia, № 52132/19 та 19 інших, § 105 in fine, 2 березня 2023 року).

Висновки: ця справа стосується відповідальності держави за дії статутної корпорації, що підпадає під інший правовий режим. Суд зазначає, що боржник був заснований для управління Національним парком Шар-Планина (Šar Mountains National Park). Основна мета боржника - діяти в інтересах суспільства, що відображається у збереженні природних ресурсів Шарських гір та прилеглих територій. Управління національним парком є питанням загального значення, і на сьогоднішній день лише статутні корпорації наділені повноваженнями з управління ним. Боржник є єдиним державним підприємством, що здійснює управління цим національним парком. Її річний бізнес-план затверджується урядом. Крім того, тарифи, встановлені боржником, потребували згоди уряду

Крім того, Суд зазначає, що попередження, яке заявник отримав від боржника, було підписане керівником боржника, який діяв як його представник, і завірене офіційною печаткою. Крім того, Суд бере до уваги той факт, що відповідно до чинного Закону про статутні товариства 2016 року, керуючий директор є посадовою особою, яка виконує публічну функцію.

Суд вважає, що боржник не може вважатися "неурядовою організацією" і що держава-відповідач повинна вважатися відповідальною за Конвенцією за дії її директора-розпорядника.

Констатовані порушення: право на індивідуальну заяву (ст. 34 Конвенції).

Ключові слова: порушення трудових прав, право на судовий захист, державне управління, право на звернення до ЄСПЛ