Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 14 грудня 2023 року

у справі «HUMPERT AND OTHERS v. GERMANY»

за заявами №№ 59433/18, 59477/18, 59481/18 і 59494/18

Щодо правомірності застосування дисциплінарних заходів до державних службовців за участь у робочий час у страйку

Фабула справи: заявники скаржилися, що дисциплінарні заходи, застосовані до них за участь у страйку в робочий час, а також загальна заборона страйків державних службовців, на якій ґрунтувалися ці заходи, порушили їхнє право на свободу зібрань та об'єднань, передбачене статтею 11 Конвенції.

На час подій четверо заявників були вчителями державної школи зі статусом державних службовців, які працювали в різних німецьких землях. Усі вони були членами Профспілки працівників освіти і науки. У 2009 та 2010 роках заявники брали участь у страйках, які включали демонстрації, організовані цією профспілкою, в робочий час на знак протесту проти погіршення умов праці вчителів. Зокрема, вони не вийшли на роботу від години до трьох днів. Згодом, в межах дисциплінарного провадження до них були застосовані дисциплінарні стягнення, зокрема, оголошено догану, накладено штрафи за те, що вони порушили свої обов’язки державних службовців, беручи участь у страйках у робочий час. Першій заявниці оголосили догану за те, що вона не викладала на двох уроках, друга та третя заявниці отримали адміністративний штраф у розмірі 100 євро кожна за пропуски п’яти уроків, а четверта заявниця отримала щодо себе дисциплінарне рішення, яке не було виконано, оскільки вона з того часу залишила державну службу за своїм бажанням, і штраф у розмірі 300 євро (за апеляцією) за пропуск дванадцяти уроків. Вони безуспішно оскаржували ці рішення в різних адміністративних судах і Федеральному Конституційному Суді.

Правове обґрунтування: ЄСПЛ повторив, що свобода профспілок не є відокремленим правом, а конкретним аспектом свободи об’єднання, як це визнається статтею 11 Конвенції.

Звертаючись до оцінки пропорційності ЄСПЛ вважав, що всі обставини справи мають ураховуватися. Це включало (i) характер і ступінь обмеження права на страйк; (ii) заходи, вжиті для того, щоб профспілки державних службовців і самі державні службовці могли захищати свої професійні інтереси; (iii) ціль (цілі), яку переслідує заборона страйків державними службовцями; (iv) інші права, передбачені статусом державного службовця; (v) можливість працювати вчителем державної школи в статусі державного службовця за контрактом із правом на страйк; та (vi) суворість оскаржуваних дисциплінарних заходів. Тому він розглянув усі ці аспекти справи.

Висновки: хоча страйк є важливою частиною діяльності профспілок, він не є єдиним засобом захисту, за допомогою якого профспілки та їхні члени можуть захищати відповідні професійні інтереси. Німецьким профспілкам державних службовців та самим державним службовцям було надано різні права для захисту відповідних професійних інтересів, зокрема державні службовці могли створювати профспілки та приєднуватися до них, і багато державних службовців, включаючи заявників, цим правом скористалися. Профспілки державних службовців мають законне право брати участь у розробці правових положень про державну службу. На підставі наявних у нього матеріалів порівняльних досліджень ЄСПЛ зауважив, що жодна з інших опитаних Договірних сторін не передбачала подібних прав на участь профспілок у процесі встановлення умов праці, як засобу компенсації заборони страйків відповідних працівників. Крім того, державні службовці мали окреме конституційне право на «належне забезпечення», пропорційне, серед іншого, посаді (рангу) та обов’язкам державного службовця, й відповідно переважаючим економічним та фінансовим умовам та загальному рівню життя («принцип аліментації»), яке вони могли забезпечити через суд. Це право є довічним, у тому числі після виходу на пенсію та у разі хвороби. Національне законодавство також надає їм право на довічну роботу. ЄСПЛ зауважив, що в Німеччині статус державного службовця є більш вигідним, ніж статус державного службовця за контрактом у кількох аспектах, як юридично, так і з точки зору відповідних матеріальних умов, і що умови працевлаштування вчителів державних шкіл, з точки зору заробітної плати та годин викладання, у порівнянні з більшістю інших Договірних сторін вигідно відрізняються.

Заборона страйків не позбавила сутності профспілкову свободу державних службовців. Крім того, дисциплінарні заходи щодо заявників не були суворими; вони переслідували, зокрема, важливу мету забезпечення захисту прав, закріплених у Конвенції, шляхом ефективного державного управління (у конкретному випадку, права інших осіб на освіту), і національні суди навели відповідні та достатні причини для виправдання цих заходів, зваживши конкуруючі інтереси в ході ретельної роботи зі встановлення балансу, спрямованої на застосування практики ЄСПЛ впродовж всього національного провадження. Матеріальні умови працевлаштування вчителів зі статусом державного службовця в Німеччині також свідчать на користь пропорційності оскаржуваних заходів у цій справі, як і можливість працювати вчителями державних шкіл зі статусом державного службовця за контрактом з правом на страйк.

Таким чином, ЄСПЛ дійшов висновку, що заходи, вжиті щодо заявників, не перевищували межі розсуду, наданого державі-відповідачу, і були продемонстровані як пропорційні важливим переслідуваним легітимним цілям. Відповідно, порушення статті 11 Конвенції не було.

Констатовані порушення: відсутнє порушення права на свободу зібрань та об’єднання (ст. 11 Конвенції).

Ключові слова: право на свободу асоціації, трудові права державних службовців, права профспілок, підстави застосування дисциплінарної відповідальності