Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 12 грудня 2023 року

у справі «JASUITIS AND ŠIMAITIS v. LITHUANIA»

за заявами №№ 28186/19 і 29092/19

Щодо передбачуваності кримінального закону про заборону торгівлі людьми та його судового тлумачення

Фабула справи: заявники скаржилися на те, що, визнавши їх винними в торгівлі людьми, суд першої інстанції та Верховний Суд розширено розтлумачили визначення цього кримінального діяння (plečiamai). Заявники вважали, що таке тлумачення порушувало статтю 7 Конвенції.

Правове обґрунтування: Суд нагадав, що загальні принципи, які стосуються статті 7 Конвенції, були узагальнені у справі Vasiliauskas v. Lithuania [GC], № 35343/05, §§ 153, 154, 157 і 160, ECHR 2015, і нещодавно у справі Yüksel Yalçınkaya v. Türkiye [GC], № 15669/20, §§ 237-42, 26 вересня 2023 року, з подальшими посиланнями). Зокрема, Суд зазначив, що стаття 7 Конвенції втілює, серед іншого, принцип, згідно з яким тільки закон може визначати злочин і встановлювати покарання (nullum crimen, nulla poena sine lege), а також принцип, згідно з яким кримінальний закон не повинен розширено тлумачитися на шкоду обвинуваченому, наприклад, за аналогією.

З цих принципів випливає, що злочин має бути чітко визначений у законі. Ця вимога вважається виконаною, якщо особа може знати з формулювання відповідного положення і, за необхідності, за допомогою судового тлумачення, за які дії чи бездіяльність вона буде притягнута до кримінальної відповідальності. Говорячи про «закон», стаття 7 Конвенції посилається на ту саму концепцію, на яку Конвенція посилається в інших питаннях, використовуючи цей термін, концепцію, яка охоплює як законодавство, так і судову практику і передбачає якісні вимоги, зокрема, вимоги доступності та передбачуваності (див. Cantoni v. France, 15 листопада 1996 року, § 29, Reports of Judgments and Decisions 1996-V, та Parmak and Bakır v. Turkey, № 22429/07 та №25195/07, § 58, 3 грудня 2019 року).

Статтю 7 Конвенції не можна тлумачити як таку, що забороняє поступове уточнення норм кримінальної відповідальності шляхом судового тлумачення від випадку до випадку, «за умови, що такий розвиток подій відповідає суті правопорушення і може бути розумно передбачений» (див. згадане вище рішення у справі Kafkaris, § 141, з подальшими посиланнями).

Суд мав перевірити, що на момент вчинення обвинуваченим діяння, за яке його було притягнуто до кримінальної відповідальності та засуджено, була чинною правова норма, яка робила це діяння караним, і що призначене покарання не перевищувало меж, встановлених цією нормою. Хоча текст Конвенції є відправною точкою для такої оцінки, Суд може засновувати свої висновки на інших джерелах, таких як travaux préparatoires (підготовчі матеріали). Беручи до уваги мету Конвенції, яка полягає у захисті прав, що є практичними та ефективними, Суд може також взяти до уваги необхідність збереження балансу між загальним інтересом та основними правами осіб та ідеями, які сьогодні переважають у демократичних державах (див., рішення у справі Coëme and Others v. Belgium, № 32492/96 та 4 інші, § 145, ECHR 2000-VII).

Суд зазначив, що основне питання у цій справі стосувалося довільного, на думку заявників, судового тлумачення, а саме: чи відповідало засудження заявників за торгівлю людьми з огляду на їх дії при розміщенні оголошення про пошук «веб-моделей» та подальшу їх взаємодію і поведінку з цими молодими жінками суті вказаного злочину, і чи могло бути обґрунтовано передбачене заявниками на момент їхньої участі у заходах у 2012 та 2013 роках.

У світлі вищезазначених принципів щодо обсягу своїх повноважень щодо перегляду Суд вказав, що його завданням у цій справі було з’ясування того, чи був відповідний закон передбачуваним, тобто чи становили діяння заявників на момент їх вчинення склад злочину, визначеного з достатньою точністю національним законодавством (див., mutatis mutandis, Korbely v. Hungary [GC], № 9174/02, § 73, ECHR 2008), з тим, щоб мати змогу керувати поведінкою заявників та не допустити сваволі. При цьому Суд зазначив, що повинен був з’ясувати, чи могли заявники знати з формулювання відповідного положення і, за необхідності, за допомогою його тлумачення національними органами влади та обґрунтованої юридичної консультації, – які дії або бездіяльність можуть призвести до притягнення їх до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення. Враховуючи, що передбачуваність також вимагає, щоб норма забезпечувала певний ступінь захисту від свавільного втручання органів державної влади (див. Centro Europa 7 S.r.l. and Di Stefano v. Italy [GC], № 38433/09, § 143, ECHR 2012), Суд також мав з’ясувати, чи був відповідний закон достатньо чітким, щоб забезпечити, відповідно до об’єкта та мети статті 7 Конвенції, ефективні гарантії проти свавільного переслідування, засудження або покарання (див. згадане вище рішення у справі Žaja, § 93, та наведену в ньому прецедентну практику).

Висновки: Суд зробив висновок, що формулювання частини 1 статті 147 Кримінального кодексу не породжувало невизначеності або двозначності, і що тлумачення цього положення судом першої інстанції і Верховним Судом не було на той час непослідовним і йому не бракувало необхідної чіткості, враховуючи підхід щодо боротьби з торгівлею людьми, орієнтований на права людини і забезпечення інтересів потерпілих. Суд також вказав, що всупереч висновків Апеляційного Суду (заснованих на помилковій оцінці доказів, як було встановлено Верховним Судом, але відповідно до духу Палермського протоколу та Конвенції про протидію торгівлі людьми, суд першої інстанції і Верховний Суд розглядали дії заявників з урахуванням складових елементів торгівлі людьми, взятих в сукупності. З цього слідувало, що заявники могли за необхідності, скориставшись кваліфікованою юридичною консультацією, розрізнити дозволену і заборонену поведінку і, таким чином, могли передбачити з тим ступенем визначеності, якого вимагає стаття 7 Конвенції, що вербування потерпілих шляхом обману і здійснення контролю над ними з метою отримання прибутку від надання ними порнографічних послуг становитиме кримінальний злочин, передбачений частиною 2 статті 147 Кримінального кодексу.

Констатовані порушення: відсутнє порушення принципу ніякого покарання без закону (ст. 7 Конвенції).

Ключові слова: протидія торгівлі людьми, принцип “nullum crimen sine lege”, підстави кримінальної відповідальності, принцип юридичної визначеності