Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 14 грудня 2023 року

у справі «SYNDICAT NATIONAL DES JOURNALISTES ET AUTRES c. FRANCE»

за заявою № 41236/18

Щодо упередженості суддів під час розгляду касаційної скарги у зв’язку з наявністю професійних відносин з протилежною стороною

Фабула справи: посилаючись на пункт 1 статті 6 Конвенції (право на справедливий суд), профспілки заявників скаржилися на порушення їхнього права на справедливий судовий розгляд неупередженим судом внаслідок залучення трьох суддів Касаційного Суду, які, як вони стверджували, мали зв’язки з протилежною стороною (холдингом компаній з постачання професійної інформації, інструментів тощо, у тому числі у юридичній сфері), до розгляду їхньої скарги з питань правозастосування. Вони стверджували, що існував законний сумнів – посилений низкою обтяжуючих обставин – щодо неупередженості суддів.

Правове обґрунтування: першочергово ЄСПЛ зазначив, що питання, яке він розглядав, полягало в тому, чи могли три судді Касаційного Суду, які працювали з видавничою компанією Wolters Kluwer (WK), брати участь у справі між WKF та профспілками заявників, беручи до уваги вимогу (об’єктивної) неупередженості, встановлену пунктом 1 статті 6 Конвенції. Однак Суд зауважив, що в його завдання не входить ухвалення рішення про те, чи виконували ці троє суддів свої професійні зобов’язання щодо додаткової діяльності, яка належить виключно до компетенції національних органів влади.

Посилаючись на свою прецедентну практику щодо здійснення додаткової діяльності суддями у світлі вимоги про неупередженість, Суд зазначив, що в цій справі (Conseil supérieur de la magistrature – CSM) заявила, що вона «переконана, що судді повинні брати участь у суспільному житті», а також зазначила, що «участь у поширенні судової практики та міркування про те, як застосовується законодавство, є життєво важливим інтересом як для судової влади, так і для суспільства в цілому, і [сприяють] необхідному діалогу між судовою владою та суспільством». ЄСПЛ не бачив підстав відступати від цього висновку.

У цій справі про зв’язок між трьома відповідними суддями та WKF стало відомо не раніше аніж через місяць після винесення відповідного рішення Касаційним Судом внаслідок статті у пресі. З’ясувалося, що щонайменше двоє з цих трьох суддів регулярно працювали на WKF: суддя F., Голова відділу соціальної палати, протягом майже тринадцяти років; і H., старший суддя, протягом майже чотирьох років. Суд, однак, зазначив, що не стверджувалося, що хтось з трьох суддів контактував з WKF щодо «операції Cosmos», що вони висловлювали свою думку з цього приводу або виступили на підтримку WKF до розгляду скарги з питань правозастосування, поданої профспілками заявників. Тим не менш, давній характер професійних відносин суддів з WKF, особливо у випадках F. та H., був таким, що підтверджував регулярність їхньої роботи для WKF та, щонайменше, певну безперервність у їхніх відносинах.

Що стосується отриманої оплати (винагороди), не заперечувалося, що кожен з трьох суддів-відповідачів отримав приблизно 1000 євро від WKF за день роботи та від 500 до 600 євро за півдня. На думку Суду, ці суми не можна назвати незначними, хоча вони отримувались лише час від часу.

У контексті провадження, порушеного проти суддів, CSM дійшла висновку, що існував «прямий зв’язок між трьома суддями та однією зі сторін скарги з питань правозастосування, в [розгляді] яких вони брали участь», і що «існування такого зв’язку могло б викликати законні сумніви з боку учасників судового процесу щодо неупередженості суддів, про яких йде мова». На думку CSM, хоча «недотримання правил поведінки [вона] визнала недостатньо серйозним, щоб становити собою дисциплінарне правопорушення», «три судді, про яких йде мова, [F., H. та P.], [повинні були] скористатися правом заявити відвід». Суд не вбачив підстав відступати від цього висновку. Суд також зазначив, що, по-перше, судді F. та H. були обізнані про складність питання, переданого на розгляд Касаційного Суду, а також про питання, які могли виникнути щодо їх об’єктивної неупередженості, і тому вони вирішили брати участь у розгляді цієї справи з повним усвідомленням цих фактів і, по-друге, що меморандум про запобігання конфлікту інтересів для суддів в Касаційному Суді був виданий після того, як справа була передана до CSМ. У якості додаткового доводу ЄСПЛ підкреслив, що висновки, зроблені Касаційним Судом у рішенні, яке він вирішив опублікувати, не обов’язково обмежувалися просто повторенням усталеної прецедентної практики.

Висновки: підкреслюючи, що внесок суддів у поширення права, зокрема через науково-дослідні заходи, викладацьку діяльність або публікації, був явно частиною їхньої ролі, Суд зазначив, що професійні контакти між суддями F., H. та P. та однією зі сторін провадження були регулярними, близькими та оплачуваними, що було достатньою підставою для висновку, що вони повинні були відмовитися від участі у справі та що побоювання профспілок заявників щодо їхньої неупередженості були об’єктивно обґрунтованими. Отже, було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

Констатовані порушення: право на справедливий суд (п. 1 ст. 6 Конвенції).

Ключові слова: запобігання конфлікту інтересів, принципи здійснення правосуддя, право на справедливий судовий розгляд