Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 28 листопада 2023 року

у справі «TADIĆ v. CROATIA»[1]

за заявою № 25551/18

Щодо дотримання презумпції невинуватості у разі публікації в засобах масової інформації під час апеляційного провадження записів телефонних розмов обвинуваченого

Фабула справи: посилаючись на пункти 1 та 2 статті 6 Конвенції, заявник скаржився, що Верховний Суд, апеляційний суд у його справі, не був безстороннім, оскільки його Голова, ймовірно, зіграв певну роль у вчиненні кримінальних правопорушень, за які він постав перед судом, і давав показання в якості свідка обвинувачення. Він також скаржився, що публікація в ЗМІ за два місяці до прийняття Верховним Судом рішення у його справі щодо записів його телефонних розмов Агентством розвідки й безпеки була тиском на цей суд, аби той залишив його обвинувальний вирок в силі, і порушила презумпцію невинуватості.

Правове обґрунтування: ЄСПЛ повторив, що в певних ситуаціях жорстока (ворожа) медійна кампанія може негативно вплинути на справедливість судового розгляду та мати наслідком відповідальність держави. Це стосується як неупередженості судів згідно зі статтею 6 § 1 Конвенції, так і презумпції невинуватості, втіленої в статті 6 § 2 Конвенції (див. Paulikas, згадане вище, § 57). Водночас, ЄСПЛ зазначив, що висвітлення поточних подій у пресі є реалізацією свободи вираження поглядів, гарантованої статтею 10 Конвенції. Якщо навколо судового розгляду розгортається жорстока (ворожа) медіа-кампанія, вирішальним є не суб’єктивне побоювання підозрюваного щодо відсутності неупередженості, яка вимагається від судів першої інстанції, хоч би це було зрозуміло, а те, чи, враховуючи конкретні обставини справи, його або її побоювання можна вважати об’єктивно виправданими (див. рішення у справі Butkevičius v. Lithuania (ухв.), № 48297/99, 28 листопада 2000 року, та G.C.P. v. Romania, № 20899/03, § 46, 20 грудня 2011).

ЄСПЛ також повторив, що справедливий суд все ще може бути проведений після інтенсивного негативного розголосу. У демократичному суспільстві резонансні кримінальні справи неминуче притягнуть коментарі ЗМІ; однак це не може означати, що будь-які коментарі ЗМІ неминуче завдадуть шкоди праву обвинуваченого на справедливий судовий розгляд. Підхід ЄСПЛ полягав у тому, щоб перевірити, чи існують достатні гарантії для забезпечення справедливості провадження в цілому. Вимагаються переконливі докази об’єктивної виправданості занепокоєнь в неупередженості суддів, перш ніж можна буде виявити будь-яке порушення статті 6 § 1 (див. Craxi, цит. в цій справі, §§ 99 та 103, й Mustafa (Abu Hamza) v. the United Kingdom (ухв.), № 31411/07, § 39, 18 січня 2011 року та наведені в ньому справи).

ЄСПЛ раніше визначав деякі фактори, що мають відношення до його оцінки впливу медійної кампанії на справедливість судового розгляду. Такі фактори включають час, який минув між медіа-кампанією та початком судового розгляду (і, зокрема, визначенням складу суду); чи були оскаржувані публікації пов’язані з органами влади чи були здійснені ними; і чи вплинули публікації на суддів, а відтак, вплинули на результат розгляду справи (див. Sutyagin v. Russia (ухв.), № 30024/02, and Beggs v. the United Kingdom (ухв.), № 15499/10, § 124, 16 жовтня 2012 року). Крім того, національні суди, які повністю складаються з професійних суддів, як правило, володіють, на відміну від присяжних, відповідним досвідом і підготовкою, що дозволяє їм протистояти будь-якому зовнішньому впливу (див. Craxi, цит. в цій справі, § 104, та Mircea v. Romania, № 41250/02, § 75, 29 березня 2007 року).

Важливо підкреслити, що той факт, що органи влади були джерелом упередженої інформації, має відношення до питання неупередженості суду лише в тій мірі, в якій матеріал може розглядатися читачами як більш авторитетний у світлі його джерела (див. Abdulla Ali, згадане вище, § 90). Проте авторитетний характер опублікованого матеріалу сам по собі навряд чи призведе до висновку про неможливість справедливого розгляду безстороннім судом. Зокрема, твердження про те, що будь-яке розголошення владою матеріалів, що завдають шкоди, було навмисним і мало на меті підірвати справедливість судового розгляду, не мають відношення до оцінки впливу розголошення на безсторонність суду (там само).

Висновки: ЄСПЛ зазначив, що заявника у 2013 році вже було засуджено судом першої інстанції на основі записів таємного спостереження, зроблених на запит Управління боротьби з корупцією та організованою злочинністю, законність і автентичність яких заявник ніколи не заперечував, а також на основі показань свідків, у тому числі колишніх співобвинувачених заявника, які визнали свою вину, і які були визнані достовірними в тих частинах, де узгоджувалися з іншими доказами.

Крім того, ЄСПЛ зазначив, що стаття ЗМІ, про яку йшла мова, була зосереджена на особах із судової системи та політиках, чиї імена фігурували в записах Агентства розвідки та безпеки, і зокрема на Голові Верховного Суду B. H. ЄСПЛ уже встановив, що обставини щодо стверджуваної участі B. H. у справі щодо B. G. не вплинули на неупередженість суддів Верховного Суду у справі заявника.

ЄСПЛ зазначив, що Верховний Суд розглядав справу щодо заявника колегією, яка складалася з висококваліфікованих професійних суддів, навчених (підготовлених) ігнорувати будь-які пропозиції поза судовим розглядом. Ці судді жодним чином не посилалися на оскаржувану статтю в ЗМІ чи на записи Агентства безпеки та розвідки, і ніщо в матеріалах не свідчило про те, що вони вплинули на їхню оцінку справи заявника. Вони залишили в силі засудження заявника суворо на основі доказів, що містилися в матеріалах справи, встановивши, що суд першої інстанції правильно встановив усі відповідні факти та правильно застосував закон. З цього слідувало, що, незважаючи на короткий період часу, який минув між публікацією ЗМІ записів Агентства безпеки та розвідки та засіданням апеляційної колегії у справі заявника, немає жодних доказів того, що судді Верховного Суду, які розглядали скарги у справі заявника, перебували під їхнім впливом.

Викладених вище міркувань достатньо для висновку ЄСПЛ про те, що стаття в ЗМІ та опубліковані записи Агентства безпеки та розвідки не порушили права заявника на справедливий судовий розгляд або презумпцію невинуватості згідно зі статтею 6 §§ 1 і 2 Конвенції.

Констатовані порушення: відсутнє порушення права на справедливий суд (п.п. 1, 2 ст. 6 Конвенції).

Ключові слова: принципи здійснення правосуддя, неупередженість суду, право на справедливий судовий розгляд, захист прав обвинуваченого, принципи кримінального провадження