Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 15 лютого 2024 року

у справі «SHYLINA v. UKRAINE»

за заявою № 2412/19

Щодо пропорційності законодавчої вимоги про обов’язок внутрішньо переміщеної особи відкрити рахунок у визначеному державному банку для отримання соціальних виплат

Фабула справи: заявниця скаржилася на те, що призупинення виплат їй на підставі положень підзаконного акта, в якому зазначалося, що з 1 липня 2016 року соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам ("ВПО") можуть виплачуватися лише на рахунки, відкриті у визначеному державному банку, є дискримінаційним і втручається в її право на мирне володіння своїм майном.

У зв'язку з початком військового конфлікту у східних регіонах України та окупацією Кримського півострова у 2014 році, частина мешканців цих регіонів була змушена покинути свої домівки та переїхати на підконтрольні Уряду України території. Ці люди отримали статус внутрішньо переміщених осіб ("ВПО"), який регулюється низкою нормативно-правових актів. Зокрема, законодавство передбачає, що ВПО мають право на всі ті ж соціальні виплати, що й інші громадяни України, а також на деякі спеціальні виплати для підтримки після переїзду. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 5 листопада 2014 року "Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції" ("Постанова № 637") у редакції, чинній на момент її прийняття, всі соціальні виплати, належні ВПО, мали виплачуватися за новим місцем проживання, що підтверджувалося довідкою ВПО.

14 березня та 8 червня 2016 року Кабінет Міністрів України прийняв дві постанови про внесення змін до Постанови № 637: i) Постанову № 167 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів" ("Постанова № 167") та ii) Постанову № 365 "Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" ("Постанова № 365"). Цими постановами було внесено зміни до розділу 1 Постанови № 637, згідно з якими з 1 липня 2016 року всі соціальні виплати, належні ВПО, здійснюються виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв Державного ощадного банку України (Державний ощадний банк, "Ощадбанк"). ВПО повинні були отримати відповідні банківські картки та проходити перевірку особи кожні шість місяців (у перші два рази), а потім - кожні дванадцять місяців. Також було встановлено, що до 1 липня 2016 року Ощадбанк повинен був відкрити банківські рахунки тим ВПО, які ще не мали рахунків у банку. З цього випливало, що у випадку, якщо особа не відкривала такий рахунок, її соціальні виплати призупинялися.

Правове обґрунтування: відповідно до усталеної практики Суду, для того, щоб бути сумісним зі статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції, оскаржуваний захід повинен відповідати трьом умовам: бути законним, переслідувати легітимну мету і забезпечувати справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та основоположними правами особи (див. рішення у справі Beyeler v. Italy [ВП], № 33202/96, §§ 108-14, ECHR 2000-I).

Питання, яке залишилося вирішити Суду, полягає в тому, чи існувало розумне співвідношення пропорційності між засобами, використаними органами влади для досягнення заявленої законної мети, і захистом права заявника на мирне володіння своїм майном. Необхідний баланс не буде досягнутий, якщо відповідна особа була змушена нести індивідуальний і надмірний тягар (див. рішення у справах Perdigão v. Portugal [ВП], № 24768/06, § 67, від 16 листопада 2010 року, та Béláné Nagy v. Hungary [ВП], №. 53080/13, § 115, 13 грудня 2016 року). При перевірці пропорційності втручання Суд також приділяв особливу увагу таким факторам, як ступінь втрати вигод, наявність елементу вибору та ступінь втрати засобів до існування (див. рішення у справі Fábián v. Hungary [ВП], № 78117/13, п. 73, від 5 вересня 2017 року).

Суд зазначає, що вимога щодо наявності у ВПО рахунку в Ощадбанку для отримання соціальних виплат була прямо передбачена положеннями відповідних постанов Кабінету Міністрів. Оскаржуваний підзаконний акт видається достатньо чітким, доступним та передбачуваним у своєму застосуванні. Щодо твердження заявниці про те, що оскаржуваний підзаконний акт не передбачав припинення виплати допомоги у разі невідкриття рахунку в Ощадбанку, Суд зазначає, що, як вбачається з матеріалів справи, виплата їй соціальних виплат не була припинена, а лише призупинена до виконання законодавчої вимоги.

Суд також зазначає, що навіть якщо припустити відсутність визначеності в оскаржуваних положеннях законодавства, національні суди у своїх рішеннях обґрунтували, що спеціальне законодавство (зокрема, Постанова № 637) чітко передбачає виплату соціальних виплат, належних ВПО, лише на рахунки, відкриті в Ощадбанку, тому призупинення виплати допомоги сім'ї заявника було визнано правомірним. Суд не вважає таке тлумачення свавільним або явно необґрунтованим.

З огляду на наведені вище міркування, Суд доходить висновку, що втручання у майнові права заявника ґрунтувалося на законі.

Беручи до уваги широку свободу розсуду держави у здійсненні соціальної та економічної політики, Суд не вбачає підстав для сумнівів у тому, що законодавча вимога щодо наявності у ВПО рахунків в Ощадбанку для отримання соціальних виплат слугувала "суспільним інтересам". Зокрема, Суд готовий погодитися з Урядом у тому, що положення відповідних постанов Кабінету Міністрів, які обмежують право ВПО на вибір банку для отримання соціальних виплат, були спрямовані на забезпечення належної виплати цих виплат ВПО з одночасним забезпеченням державного нагляду за такими виплатами через уповноважений державний банк. Таким чином, Суд не може прийняти твердження заявника про те, що проголошені цілі не були легітимними або що вони ґрунтувалися на припущеннях про зловживання без доказового обґрунтування.

Вищевикладені міркування є достатніми для того, щоб Суд дійшов висновку, що втручання у право власності заявника переслідувало законну мету.

Перш за все, Суд погоджується із заявником, що, в принципі, існували інші заходи, які могли б бути запроваджені для забезпечення державного нагляду за соціальними виплатами, належними ВПО, наприклад, дозволити їм отримувати соціальні виплати через інші банки, крім Ощадбанку (у тому числі державні), або через відповідні державні установи. Однак, хоча наявність альтернативних рішень є важливим фактором при визначенні того, чи можна вважати обраний засіб розумним і придатним для досягнення переслідуваної законної мети, він сам по собі не робить втручання у право невиправданим (див., mutatis mutandis, рішення у справі Borzhonov v. Russia, № 18274/04, § 61, від 22 січня 2009 року). Саме тому Суд продовжить розгляд втручання у право власності заявниці у світлі інших критеріїв пропорційності, таких як те, чи довелося їй нести надмірний тягар.

Висновки: Суд зазначає, що заявниця отримувала спеціальну допомогу для своєї сім'ї для покриття витрат на проживання як ВПО, яка була спрямована на підтримку їхньої адаптації в період переселення. Відмова заявниці відкрити рахунок у визначеному державному банку для отримання допомоги призвела до призупинення відповідних щомісячних виплат (до виконання законодавчої вимоги) і не означала втрату права на ці виплати. Зрештою, заявниця втратила право на допомогу, оскільки стала безробітною; вона не отримувала виплати за період призупинення, оскільки не відкрила рахунок в Ощадбанку. Тим не менш, її чоловік зміг отримати наступні виплати допомоги, виконавши вимоги оскаржуваного підзаконного акта.

Суд також зазначає, що заявниця не стверджувала, що існували якісь об'єктивні труднощі, які перешкоджали їй відкрити рахунок у визначеному державному банку, як того вимагає оскаржуваний підзаконний акт. Замість цього вона посилалася переважно на стверджувану низьку якість послуг, що надаються Ощадбанком, щоб пояснити свою відмову відкрити там рахунок. Такі причини, навіть якщо вони були обґрунтованими, не є достатніми для того, щоб вважатися надмірним тягарем для заявника.

Нарешті, Суд має достатні підстави вважати, що не існувало ризику того, що заявниця та її сім'я втратять засоби до існування, оскільки, об'єктивно кажучи, вони могли в будь-який час припинити призупинення виплати допомоги, відкривши рахунок у визначеному державному банку.

У світлі вищевикладеного Суд доходить висновку, що обов'язок заявниці відкрити рахунок в Ощадбанку для отримання соціальних виплат не може розглядатися як такий, що поклав на неї індивідуальний та надмірний тягар.

Констатовані порушення: відсутнє порушення права на захист власності (ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції).

Ключові слова: правовий статус ВПО, захист соціальних прав, право на державну допомогу, тимчасово окуповані території