Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 09 листопада 2023 року

у справі «TOIVANEN v. FINLAND»

за заявою № 46131/19

Щодо неупередженості колегії суддів під час розгляду апеляційної скарги у справі про анулювання ліцензії адвоката

Фабула справи: справа стосувалася провадження, в ході якого адвокатську ліцензію заявника було анульовано. Заявник скаржився на порушення статті 6 Конвенції на тій підставі, що Апеляційний суд, зокрема суддя L., був упередженим, і що його справу було незаконно передано на розгляд розширеного складу суду.

Правове обґрунтування: ЄСПЛ був переконаний, що передача справи з колегії у складі трьох суддів до розширеного складу колегії узгоджувалася з відповідними критеріями його усталеної прецедентної практики (див. Iwańczuk v. Poland (ухв.), № 39279/05, від 17 листопада 2009 року та DMD GROUP, a.s. v. Slovakia, № 19334/03, § 66, від 5 жовтня 2010 року) і сама по собі не призвела до того, що судовий розгляд справи заявника став несправедливим у розумінні статті 6 Конвенції.

Суд не виключав того, що оскільки не було ухвалено формального мотивованого рішення про передачу справи розширеному складу колегії і заявнику не було надано інших пояснень, в останнього могло скластися уявлення про те, що провадження не здійснювалося у звичайному порядку. Тим не менш, загальне законодавство, що встановлювало критерії для такої передачі, було повністю доступне заявнику, який сам був адвокатом. Крім того, у своїй заяві до Верховного Суду суддя L. детально обґрунтувала чому вона, як в. о. Голови суду, вирішила передати справу, і наведені нею причини були ретельно вивчені Верховним Судом.

Фактом залишається те, що суддя L., як в.о. Голови Апеляційного Суду, прийняла рішення, яке, як пізніше з’ясувалося, мало наслідком те, що рішення колегії у складі трьох суддів, яке було б на користь заявника, не було ухвалено; натомість рішення, несприятливе для заявника, було ухвалено під головуванням судді L. розширеним складом суду більшістю голосів. ЄСПЛ не знайшов підстав вважати, що з боку судді L. мала місце особиста упередженість у зв’язку з електронним листом, пересланим нею у 2014 році, або що її рішення про передачу справи в якості в. о. Голови суду саме по собі є доказом такої упередженості. Однак Суд не міг виключити, що заявник мав підстави підозрювати, що суддя L. скористалася можливістю, наданою їй виконанням обов’язків Голови суду за відсутності останнього, для використання процесуального інструменту, метою якого було надання повноважень для прийняття важливих рішень, з метою отримання результату на шкоду заявнику, який був би для неї бажаний з інших причин, і що заявник розглядав ці обставини з огляду на її поводження з електронним листом у 2014 році.

У зв’язку з цим ЄСПЛ взяв до уваги зауваження Верховного Суду про те, що той факт, що провадження у колегії з трьох суддів мало завершитися ухваленням рішення «2 до 1» зі складного питання, яке вимагало збалансування конкуруючих основоположних прав, сам по собі був аргументом на користь розгляду справи розширеним складом суду, оскільки метою передачі справи на новий розгляд було ухвалення рішення, яке мало б необхідний авторитет. У світлі цього міркування загальний час прийняття рішення про передачу на розгляд розширеного складу суду справи заявника видається виправданим. Саме під час короткочасного заміщення голови суду суддя, яка виконувала його обов’язки, мала право як ухвалити рішення про передачу справи до розширеного складу, так і засідати у цьому складі, що випливало із загальних процесуальних процедур, викладених у частині 3 статті 8с Закону «Про Апеляційні суди». Верховний Суд дійшов висновку, що не було жодних підстав сумніватися в тому, що передача справи була об’єктивно обґрунтованою. ЄСПЛ не вбачав підстав для переоцінки цього висновку. За відсутності будь-яких інших питань серед порушених заявником, які б створювали конкретне враження про можливу упередженість, Суд, однак, не вважав, що цей факт сам по собі міг би позбавити провадження справедливості. У зв’язку з цим ЄСПЛ повторив, що Верховний Суд мав повну юрисдикцію та повторно розглянув усі відповідні питання і не виявив жодних недоліків в апеляційному провадженні.

Висновки: щодо питання про те, чи підпадало провадження під критерій об’єктивної неупередженості, Суд зазначив, що ця справа мала певні особливості: (i) вона стосувалася адвоката, чия ліцензія на здійснення адвокатської діяльності в судах розглядалася, принаймні частково, у зв’язку з численними електронними листами, в яких він висловлював недовіру різним органам влади, включаючи самі суди; (ii) як видається, якби суддя L., як в. о. голови суду, не передала справу на розгляд розширеного складу суду, рішення колегії у складі трьох суддів було б винесено на користь заявника, і це стало очевидним для нього, коли він отримав рішення розширеного складу, оскільки двоє суддів, які становили меншість, також засідали у складі первісної колегії з трьох суддів; та (iii) у 2014 році виконуючи обов’язки Голови суду, суддя L. переслала до поліції електронний лист заявника, оскільки вважала, що він містив погрози на адресу судді Апеляційного суду, який брав участь у кримінальному провадженні проти заявника.

Суд вважав, що ці особливості були суттєвими і могли вплинути на сприйняття заявником справедливості судового розгляду. Однак ЄСПЛ також вважав важливим, що передача справи на розгляд розширеного складу відбулася відповідно до чіткого положення Закону «Про Апеляційні Суди». На підставі детального роз’яснення Верховного суду щодо того, як слід тлумачити критерії цього положення і як вони були дотримані у справі заявника, ЄСПЛ не знайшов жодних підстав для сумнівів у тому, що умови для передачі справи були об’єктивно дотримані і що було надано правдоподібне пояснення застосованих процедур.

У підсумку Суд зазначив, що розглядаючи справу в цілому і надаючи особливого значення її особливостям, згаданим вище, які, як Суд розумів, дійсно викликали питання у заявника, він, тим не менш, виснував, що провадження забезпечило достатні гарантії, щоб виключити будь-які законні сумніви щодо неупередженості Апеляційного Суду.

Констатовані порушення: відсутнє порушення права на справедливий суд (п. 1 ст. 6 Конвенції).

Ключові слова: законний склад суду, принципи здійснення правосуддя, безсторонній склад суду