Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 19 грудня 2023 року

у справі «NARBUTAS v. LITHUANIA»

за заявою № 14139/21

Щодо правомірності заборони особі, до якої застосовано домашній арешт у межах кримінального провадження, відвідувати медичні заклади

Фабула справи: справа стосувалася різних запобіжних заходів, застосованих до заявника у зв’язку з його причетністю до гучного кримінального розслідування, пов’язаного з придбанням урядом Литви великої кількості тестів на COVID-19.

Заявник скаржився на те, що заборона відвідувати будь-які установи, підпорядковані МОЗ під час пандемії COVID-19, перешкоджала йому отримати медичну допомогу для лікування раку.

Правове обґрунтування: відповідні загальні принципи щодо заборони катувань і нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання згідно зі статтею 3 Конвенції, зокрема щодо зобов’язання держави надавати медичну допомогу особам, позбавленим волі, були підсумовані у справі Blokhin v. Russia [GC], № 47152/06, §§ 135-36, від 23 березня 2016 року. Хоча в цій справі заявника було піддано домашньому арешту, який не мав такого ступеня та інтенсивності, щоб вважатися позбавленням волі, Суд, тим не менш, вважав, що заходи, які позбавляли його належної медичної допомоги під час домашнього арешту, можуть означати поводження, яке суперечить статті 3 Конвенції.

Висновки: Суд визнав, що обмеження доступу до медичних закладів викликало у заявника стрес і тривогу, особливо з огляду на його серйозну хворобу, однак нагадав, що жорстоке поводження має досягати мінімального рівня жорстокості, щоб підпадати під сферу дії статті 3. Оцінка цього мінімуму є відносною, і залежить від усіх обставин справи, таких як тривалість лікування, його фізичні та психічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров’я жертви.

Суд вважав, що хоча заявник і стверджував, що стан його здоров’я погіршився з вересня 2020 року, він не надав жодних медичних доказів того, що це погіршення було спричинене саме оскаржуваним заходом. З огляду на вищевикладене Суд констатував, що наявні в нього матеріали не дозволяють йому зробити висновок, що оскаржуване обмеження досягло порогу жорстокості згідно зі статтею 3 Конвенції, а тому порушення цього положення не було

Констатовані порушення: відсутнє порушення заборони катування (ст. 3 Конвенції).

Ключові слова: запобіжні заходи, принцип заборони катування, порушення прав засуджених