Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 07 листопада 2023 року

у справі «DURDAJ AND OTHERS v. ALBANIA»

за заявами № 63543/09 і трьох інших

Щодо незабезпечення участі потерпілих у кримінальному провадженні стосовно обвинувачених

Фабула справи: 15 березня 2008 року на об’єкті Gërdec з демонтажу списаного та застарілого озброєння, техніки та обладнання збройних сил в однойменному населеному пункті стався потужний вибух. 26 людей загинули і близько 300 отримали важкі або легкі тілесні ушкодження. Семирічний син заявників за заявами № 3543/09 та № 12720/14 помер, а решта заявників отримали небезпечні для життя поранення. Були розпочаті кримінальне, адміністративне та цивільне провадження.

Заявники скаржилися на те, що держава не змогла захистити їхнє право на життя чи їхніх найближчих родичів, і що кримінальне розслідування цього інциденту не було ефективним.

Правове обґрунтування: пред’явлені обвинувачення і призначені покарання Верховний Суд виокремив кримінальне провадження проти F. M. від обвинувачень проти інших осіб, беручи до уваги різний характер обвинувачень щодо останніх і характер змови між ними. Суд вирішив, що згідно з Конституцією він може слухати лише обвинувачення проти F. M.

Справи щодо 29 обвинувачених розглянув окружний суд, в результаті чого 24 з них було визнано винними у вчиненні таких кримінальних правопорушень, як порушення правил безпеки, виробництво та зберігання зброї та боєприпасів на виробництві, зловживання службовим становищем та знищення майна через необережність. Незважаючи на те, що жодного з головних обвинувачених не було остаточно засуджено за вбивство, усі злочини, за вчинення яких їх було засуджено, були пов’язані з інцидентом у населеному пункті Gërdec, і їхні засудження конкретно стосувалися заподіяння смерті та тілесних ушкоджень низці осіб. Таким чином, їх засудження стосувалися дій, що становили небезпеку для життя, та захисту права на життя у значенні статті 2 Конвенції. Крім того, покарання у вигляді позбавлення волі, призначені основним обвинуваченим та час, який вони фактично провели у в’язниці (від 6 років та 7 місяців до 10 років та 27 днів) не можна вважати явно непропорційними серйозності вчинених ними дій, ураховуючи, що в цій справі йшлося не про умисне вбивство, а про недбалість, хоча й серйозну. За таких обставин ЄСПЛ не міг дійти висновку, що кримінально-правова система, застосована в цій справі, не мала достатньо стримувального ефекту, здатного забезпечити ефективне запобігання протиправним діям, подібним до тих, на які скаржилися заявники.

Висновки: ЄСПЛ встановив, що заявникам не було надано належної можливості взяти участь у судовому розгляді щодо обвинувачених. Зокрема, цивільний позов проти деяких обвинувачених, поданий заявниками за заявами № 63543/09 і 12720/14, у кримінальному провадженні було виділено з цього провадження Верховним судом ще до початку судового розгляду. З того часу вони більше не інформувалися про жодні кроки, вжиті у кримінальному провадженні та про будь-які слухання в подальшому судовому розгляді, і не були запрошені взяти участь у судовому розгляді в будь-якій якості. Згідно з чинним на той час національним законодавством, потерпіла сторона, яка не пред’являла цивільного позову під час кримінального провадження, не мала права брати активну участь у судовому розгляді проти обвинуваченого шляхом надання доказів, перехресного допиту свідків чи обвинувачених або надавати коментарі щодо зібраних доказів. Крім того, рішення та вироки, ухвалені у кримінальному провадженні, не були вручені заявникам, і вони не мали права їх оскаржувати. Отже, ЄСПЛ зробив висновок, що під час кримінального провадження заявники не мали процесуальних прав.

Можливість пред’явлення заявниками цивільного позову про відшкодування шкоди, на що вказав Уряд, не може компенсувати відсутність можливості ефективно брати участь у кримінальному провадженні, в тому числі на стадії судового розгляду, в обсязі, необхідному для захисту законних інтересів заявників. В ході такого провадження розглядатиметься лише їхній цивільний позов, а не кримінальна відповідальність обвинувачених. Вимога про забезпечення участі потерпілих навряд чи може бути дотримана, якщо жертви порушень за статтею 2 Конвенції або їхні найближчі родичі не мають можливості брати участь у кримінальному провадженні проти осіб, які вчинили такі порушення.

Констатовані порушення: право на життя у процесуальному аспекті (ст. 2 Конвенції).

Ключові слова: порушення прав потерпілих, захист права на життя, неефективність кримінального провадження