Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 21 січня 2021 року

у справі «КАДУРА ТА СМАЛІЙ ПРОТИ УКРАЇНИ»

за заявами №№ 42753/14 і 43860/14

Щодо неефективного розслідування фактів жорстокого поводження з боку працівників правоохоронного органу під час затримання учасників акції протесту

Фабула справи: заявники скаржилися на жорстоке поводження працівників міліції під час їхнього затримання у зв'язку з участю в акціях протесту в центрі Києва, які розпочалися наприкінці листопада 2013 року і які зазвичай називають Євромайданом та/або Майданом, та непроведення ефективного розслідування.

Правове обґрунтування: відповідні загальні принципи щодо процесуального та матеріального аспектів статті 3 Конвенції наведені у згаданому рішенні у справі «Шморгунов та інші проти України» (Shmorgunov and Others v. Ukraine), пункти 327 – 336 та 359 – 363).

Суд зазначає, що на національному рівні заявник належним чином подав скаргу на жорстоке поводження працівників міліції наступного дня після події, і ця скарга була небезпідставною. Зокрема, вона була підтверджена його докладним описом фактів і відповідною медичною інформацією.

Дійсно, низка важливих слідчих дій – у тому числі судово-медична експертиза заявника, його допит і допит декількох свідків – було проведено протягом відносно короткого періоду часу після події. Зрештою, слідчі встановили декількох працівників міліції, яких вони підозрювали у жорстокому поводженні із заявником.

Однак згодом розслідування було зупинено, оскільки органи державної влади не змогли забезпечити доступність цих підозрюваних для проведення відповідного розслідування. У зв’язку з цим Суд зазначає, що у лютому та березні 2015 року слідчі зверталися до Печерського районного суду з клопотаннями про отримання дозволу на затримання підозрюваних, проте у задоволенні клопотань було відмовлено. Причини відмови незрозумілі. Також з поданої до Суду інформації не вбачалося, що органи державної влади вжили яких-небудь інших заходів, щоб змусити цих підозрюваних співпрацювати зі слідчими.

Загалом через малу кількість та недостатню детальність наданих Суду матеріалів цих розслідувань він не може всебічно оцінити, чи вжили органи державної влади з березня 2015 року який-небудь суттєвий захід, аби знайти підозрюваних і загалом забезпечити належне встановлення всіх обставин стверджуваного жорстокого поводження із заявником.

Крім того, заявник не отримав жодної відповіді на свої скарги щодо розслідування, а єдиною публічно доступною інформацією про відповідне провадження, яку він міг отримати, вочевидь, було розміщене на спеціальному вебсайті ГПУ повідомлення, що провадження тривало

Висновки: Уряд переконливо не продемонстрував, що невстановлення органами державної влади всіх обставин стверджуваного жорстокого поводження із заявником упродовж більше шести років після подій було зумовлене об’єктивними труднощами, які органи державної влади намагалися, проте реально не змогли подолати. Таким чином, Суд вважає, що органи державної влади досі не провели ефективне офіційне розслідування цього питання.

Констатовані порушення: заборона катування (ст. 3 Конвенції) у процесуальному аспекті.

Ключові слова: недоліки розслідування, незаконне затримання, порушення прав протестувальників