Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 21 січня 2021 року

у справі «GEORGIA v. RUSSIA (II)»[1]

за заявою № 38263/08

Щодо жорстокого поводження з військовополоненими

Фабула справи: справа стосувалася заяв Уряду Грузії щодо адміністративної практики з боку Російської Федерації, що призвела до різних порушень положень Конвенції у зв’язку зі збройними конфліктами між Грузією та Російською Федерацією у серпні 2008 року.

Заява у справі була подана в контексті збройного конфлікту, який відбувся між Грузією та Російською Федерацією у серпні 2008 року після тривалого періоду постійно зростаючої напруженості, провокацій та інцидентів між двома країнами. У ніч із 7 на 8 серпня 2008 року, після тривалого періоду постійного посилення напруженості та інцидентів, грузинські війська розпочали артилерійський наступ на м. Цхінвалі, адміністративну столицю Південної Осетії. З 8 серпня 2008 року російські сухопутні війська перетнули кордон Грузії, проїхали через Абхазію та Південну Осетію, перш ніж увійти в сусідні регіони на безспірно грузинській території. 12 серпня 2008 року під егідою Європейського Союзу між Російською Федерацією та Грузією було укладено угоду про припинення вогню, за умовами якої сторони утримаються від застосування сили, припинять бойові дії та забезпечать доступ для гуманітарної допомоги, а також мають відійти до своїх звичайних баз, а російські військові сили – на лінії до початку бойових дій. Через затримку в застосуванні Російською Федерацією положень цієї угоди 8 вересня 2008 року було підписано нову угоду про імплементацію угоди про припинення вогню (угода Саркозі-Медведєва). 10 жовтня 2008 року Росія завершила виведення своїх військ, дислокованих у буферній зоні, за винятком с. Переві (Сачхерський район), розташованого на безспірно грузинській території, із якого російські війська вийшли 18 жовтня 2010 року.

ЄСПЛ визнав за доцільне розглянути військові операції, що проводилися під час активної фази бойових дій, окремо від інших подій, що відбулися після припинення активної фази бойових дій.

Правове обґрунтування: ЄСПЛ зазначив, що випадки жорстокого поводження та катувань військовополонених військами Південної Осетії згадувались у різних доступних йому джерелах. Під час заслуховування свідків у м. Страсбурзі двоє свідків докладно описали поводження, яке було застосовано до них із боку південноосетинських, а також російських військових сил.

ЄСПЛ вважав, що він мав достатньо доказів для висновку, що грузинські військовополонені стали жертвами поводження, завданого військами Південної Осетії, що суперечить статті 3 Конвенції. Незважаючи на те, що пряма участь російських військ не була чітко продемонстрована у всіх випадках, той факт, що військовополонені потрапляли під юрисдикцію Російської Федерації, означав, що остання також несла відповідальність за дії сил Південної Осетії. Хоча російські сили були присутні на місці події, вони не втручалися, щоб запобігти оскаржуваному поводженню.

ЄСПЛ дійшов висновку, що існувала адміністративна практика, що суперечить статті 3 Конвенції щодо актів катувань, жертвами яких стали грузинські військовополонені.

Висновки: ЄСПЛ встановив, що жорстоке поводження з грузинськими військовополоненими повинно розглядатися як катування у значенні статті 3 Конвенції. Такі дії були особливо серйозними з огляду на те, що вони були вчинені проти військовополонених, які мали особливий статус із захистом згідно з міжнародним гуманітарним правом.

Констатовані порушення: заява у частині подій, які відбулися під час активної фази бойових дій (8–12 серпня 2008 року) ж такими, що не підпадають під юрисдикцію Російської Федерації для цілей статті 1 Конвенції, є неприйнятною.

Ключові слова: збройна агресія, порушення прав військовополонених, порушення правил ведення військових дій, екстериторіальні військові операції