Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 09 лютого 2021 року

у справі «XHOXHAJ v. ALBANIA»

за заявою № 15227/19

Щодо неупередженості органів з проведення оцінювання суддів

Фабула справи: справа стосувалася судді Конституційного суду, яка була звільнена з посади за результатами провадження, розпочатого щодо неї як частини виключного процесу з повторного оцінювання відповідності всіх суддів та прокурорів в Албанії займаним посадам, інакше відомого як процес перевірки. Справу заявниці розглянули органи, що здійснюють перевірку, а її звільнення було підтверджено рішенням Апеляційної палати, ухваленим за результатами закритого засідання.

Посилаючись на статтю 6 Конвенції, заявниця скаржилася на те, що органи, що здійснювали перевірку, не були незалежними та неупередженими, зокрема, їх члени не мали необхідного професіоналізму й були призначені без участі судової влади; органи висунули «звинувачення» і вирішили питання по суті «обвинувачення». Вона також скаржилася відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції на несправедливість провадження у її справі з низки причин. Посилаючись на статтю 8 Конвенції, заявниця скаржилася на свавільність її звільнення.

Правове обґрунтування: по-перше, ЄСПЛ, ухваливши рішення про застосовність статті 6 Конвенції виключно в її цивільному аспекті, вказав, що, беручи до уваги достатньо чітку правову основу (тобто Конституцію та Закон про перевірку), яка передбачала створення Незалежної кваліфікаційної комісії (далі – Комісія) та Апеляційної палати, їх виключна юрисдикція та компетенція здійснювати перехідну повторну оцінку суддів, прокурорів, юрисконсультів та помічників, а також їх створення у справі заявниці, органи перевірки були створені та сформовані в законний спосіб і, таким чином, були «судом (-ами), встановленим (-ими) законом».

ЄСПЛ не вбачив жодних доказів відсутності незалежності з боку Комісії або Апеляційної палати. ЄСПЛ не ставив під сумнів спосіб призначення членів органів, що проводять перевірку, оскільки їх призначення здійснювалось у порядку, встановленому законом. З матеріалів справи вбачалося, що після призначення вони не зазнавали жодного тиску з боку органів виконавчої влади під час розгляду справи заявниці. Те, що члени органів перевірки не були представлені із суддівського корпусу, відповідало духу та цілям процесу перевірки, зокрема, у спробі уникнути будь-яких окремих конфліктів інтересів та забезпечити довіру.

Щодо неупередженості ЄСПЛ зазначив, що в Комісії не було «плутанини ролей»: законом був установлений обов’язок розпочати розслідування, яке не залежало від обвинувачень Комісії в неналежній поведінці заявниці; її попередні висновки ґрунтувалися на наявній інформації без урахування захисту заявниці; і Суд ухвалив своє остаточне рішення про дисциплінарну відповідальність заявниці на підставі всіх наявних матеріалів, включаючи докази та аргументи, подані заявницею під час публічного слухання справи. Що стосується Апеляційної палати, ЄСПЛ зазначив, що заявниця не навела жодних аргументів, які можуть бути розглянуті по суті. ЄСПЛ також був переконаний, що Апеляційна палата мала повну юрисдикцію щодо розгляду підстав її скарги та було ухвалено детальне рішення у справі.

Висновки: на думку ЄСПЛ, сам факт того, що Комісія зробила попередні висновки у справі заявниці, був недостатнім, щоб викликати об’єктивно виправдані побоювання щодо її неупередженості.

Констатовані порушення: відсутнє порушення права на справедливий суд (п. 1 ст. 6 Конвенції) щодо відсутності незалежності та неупередженості (безсторонності) органів, що проводили оцінювання суддів.

Ключові слова: правовий статус суддів, процедура звільнення суддів, дисциплінарне провадження щодо суддів