Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 10 лютого 2021 року

у справі «GAWLIK v. LIECHTENSTEIN»

за заявою № 23922/19

Щодо умови розповсюдження гарантій ст. 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод на викривачів

Фабула справи: заявник скаржився, що його звільнення без попередження Національної лікарні через те, що він подав заяву про вчинення кримінального правопорушення у зв'язку з проведенням лікарем активної евтаназії, порушило його право на свободу вираження поглядів, передбачене статтею 10 Конвенції.

Справа стосувалася лікаря, який висловив підозри про випадок евтаназії в лікарні. Поводячись таким чином, лікар вийшов за межі структури розгляду скарг у лікарні та подав заяву про вчинення кримінального правопорушення. Ця справа привернула значну увагу медіа. Заявник у цій справі обіймав посаду заступника головного лікаря-терапевта в державній лікарні. Після вивчення певної медичної електронної інформації заявник установив, що його безпосередній керівник, лікар Н., незаконно практикував активну евтаназію на деяких пацієнтах. У зв’язку із цим заявник подав заяву про вчинення кримінального правопорушення до прокуратури. Після того як двоє зовнішніх медичних експертів дійшли висновку про відсутність активної евтаназії, кримінальне провадження стосовно лікаря Н. було припинено, а заявника було звільнено з посади без попереднього повідомлення. Заявник безуспішно оскаржував своє звільнення.

Правове обґрунтування: заявника було звільнено з посади лікаря-терапевта державної лікарні публічним фондом; його трудові відносини регулювалися приватним правом. Законність звільнення згодом була підтверджена Конституційним судом. За таких обставин оскаржуваний захід становив втручання державного органу у право заявника на свободу вираження своїх поглядів, яке було передбачене законом та переслідувало легітимну мету. Ця мета полягала в захисті ділової репутації та інтересів лікарні, зокрема її зацікавленості в професійних трудових відносинах, заснованих як на взаємній довірі, так і на репутації головного лікаря Н., що була під впливом тверджень заявника про вчинювану евтаназію.

Національні суди на основі двох висновків зовнішніх медичних експертів вирішили, що неодноразові підозри заявника були явно необґрунтованими. Заявник не ознайомлювався зі всією медичною інформацією пацієнтів у паперовому вигляді, у той час як медичні експерти зробили це та без жодних застережень дійшли висновку, що відповідні пацієнти отримували необхідне та виправдане паліативне лікування. З урахуванням цих висновків національні суди посилалися на прийнятну оцінку відповідних фактів.

ЄСПЛ підкреслив, що інформація, розголошена викривачами / інформаторами, може охоплюватися статтею 10 Конвенції лише за певних обставин, за яких така інформація надалі може бути помилковою чи не може бути доведена. Зокрема, від особи, яка добросовісно подала заяву про вчинення кримінального правопорушення, було б необґрунтовано вимагати передбачення / очікування того, що розслідування може призвести до обвинувачення чи припинення провадження (Heinisch v Germany). Проте за цих обставин відповідна особа має дотримуватись обов’язку перевірити, наскільки дозволяють обставини, достовірність та надійність інформації. Такий підхід також відображений у відповідних документах Ради Європи.

Суд не втратив із поля зору той факт, що заявник у світлі тлумачення ним інформації в електронних медичних картках мав би зробити висновок, що варто вжити невідкладних заходів із зупинення ймовірної практики. Проте оскільки заявник як заступник головного лікаря міг би вивчити паперові медичні картки в будь-який момент, така перевірка не зайняла б багато часу. Зважаючи на серйозність твердження про активну евтаназію, ЄСПЛ погодився з висновками національних судів, що заявник був зобов’язаний здійснити таку перевірку, проте не зробив цього. Тому він не провів ретельної перевірки тією мірою, якою йому дозволяли обставини, щоб з’ясувати, чи була розголошена інформація достовірною та точною.

Висновки: у силу обов’язків та відповідальності, притаманних реалізації права на свободу вираження поглядів, гарантії статті 10 Конвенції розповсюджуються на викривачів лише в тому разі, якщо вони діють з метою розголошення інформації, що була точною та достовірною, та згідно з професійною етикою. Це стосується, зокрема, випадків, коли відповідна особа, як і заявник – заступник головного лікаря – має високу посаду та кваліфікацію й обов’язок проявляти лояльність та розсудливість до свого роботодавця.

Констатовані порушення: відсутнє порушення права на свободу вираження поглядів (ст. 10 Конвенції).

Ключові слова: право на свободу вираження поглядів, характер розкриття інформації, обов'язки розкривача інформації