Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 07 грудня 2021 року

у справі «STANDARD VERLAGSGESELLSCHAFT mbH v. AUSTRIA (No. 3)»

за заявою № 39378/15

Щодо процесу урівноваження конкуруючих інтересів у справах, пов’язаних із розкриттям даних користувачів онлайн-порталу

Фабула справи: посилаючись на статтю 10 Конвенції, компанія-заявник скаржилася на рішення щодо розкриття персональної інформації про користувачів її порталу новин. Компанія-заявник стверджувала, що дані користувачів, про які йдеться, є журналістськими джерелами, тому були захищені конфіденційністю редакційної інформації так само, як і дані авторів листів від читачів, опублікованих у газеті. Вона також стверджувала, що Верховний суд не врахував конкретних обставин коментарів і не урівноважив конкуруючих прав, як того вимагає практика ЄСПЛ.

Заявник Standard Verlagsgesellschaft mbH – товариство з обмеженою відповідальністю, розташоване у місті Відні, яке видає газету «Der Standard» і керує новинним онлайн-порталом, на якому розміщені статті та дискусійні форуми на derStandard.at. Реєструючись як користувач на вебсайті, що дозволяє коментувати статті, особи мали зазначати свої імена та адреси електронних пошт і за бажанням поштові адреси. На вебсайті конкретно вказувалося, що ця інформація публічно не буде розголошуватися і що компанія-заявник розкриватиме її лише в разі, якщо цього вимагає закон. Дискусійні форуми частково модерувалися. Були запроваджені правила коментування та модерації. За твердженнями компанії-заявника, вона переглядала 6000 коментарів на день, видаляючи багато з них, і надавала дані користувачів, коли було зрозуміло, що права були порушені.

Політики та політичні структури К. С., FPK і Х. К. ініціювали окремі провадження проти компанії-заявника з метою отримання користувацьких даних авторів коментарів для порушення проти них цивільного та кримінального проваджень. У справі К. С. та FPK Верховний суд зрештою зобов’язав компанію-заявника надати позивачам користувацькі дані, дійшовши висновку про відсутність зв’язку між журналістською діяльністю і незаконним втручанням у право компанії-заявника на свободу преси. Позивачі продемонстрували наявність у них важливого правового інтересу в розкритті даних. У справі Х. К. Верховний суд також розпорядився оприлюднити дані користувачів, наводячи ті самі доводи, що й у попередньому рішенні.

Правове обґрунтування: ЄСПЛ встановив, що оскільки коментатори зверталися до громадськості, а не до журналіста, їх не можна вважати журналістськими «джерелами». Проте існував зв’язок між публікацією компанією-заявником статей і розміщенням коментарів до цих статей на новинному порталі. На думку ЄСПЛ, загальна функція компанії-заявника полягала в продовженні відкритого обговорення та поширенні ідей щодо тем, що становили суспільний інтерес, оскільки вони захищені свободою преси. ЄСПЛ також дійшов висновку, що зобов'язані розкривати інформацію про користувачів може мати стримувальний вплив на внесок в обговорення. Він нагадав, що Конвенція не передбачає абсолютного права на анонімність в інтернеті. Проте анонімність тривалий час є засобом уникнення помсти або небажаної уваги. Таким чином вона здатна сприяти вільному обміну думками, ідеями та інформацією, зокрема, в інтернеті. ЄСПЛ зауважив, що ця анонімність не буде ефективною, якщо компанія-заявник не зможе захистити її своїми засобами. Тому її скасування було втручанням у право компанії-заявника на свободу преси. ЄСПЛ постановив, що таке втручання мало легітимну мету захисту репутації інших та було законним.

ЄСПЛ зауважив, що справи не стосувалися кримінальної чи цивільно-правової відповідальності власне компанії-заявника. ЄСПЛ вважав, що спірні коментарі не були ані ворожими висловлюваннями, ані підбурюванням до насильства, а стосувалися двох політиків та політичної партії в політичних дебатах, що становлять суспільний інтерес. Завдання національних судів у цій справі полягало в урівноваженні конкуруючих інтересів: вони, як і Верховний суд, не зробили цього, зокрема не надали жодних причин щодо того, чому інтереси позивачів переважали над інтересами компанії-заявника у збереженні особистих даних користувачів у таємниці.

ЄСПЛ визначив, що національні суди загалом не урівноважили відповідних прав і не надали достатніх причин виправданню втручання у права компанії-заявника. Таким чином, рішення судів не були «необхідними в демократичному суспільстві», а тому мало місце порушення статті 10 Конвенції.

Висновки: ЄСПЛ установив, що для процесу урівноваження у справах, пов’язаних із розкриттям даних користувачів, може бути достатньо prima facie аналізу, який, однак, вимагає принаймні певного обґрунтування та урівноваження.

Констатовані порушення: свобода вираження поглядів (ст. 10 Конвенції).

Ключові слова: право на конфіденційність інформації, захист прав медіа, право на редакційну конфіденційність, права користувачів соціальних медіа