Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 25 січня 2022 року

у справі «NEGOVANOVIĆ AND OTHERS v. SERBIA»

за заявами № 29907/16 і трьох інших

Щодо заборони дискримінації при проведенні спортивних змагань за участю осіб з інвалідністю

Фабула справи: заявники - шахісти з порушеннями зору - скаржилися, що органи влади піддали їх дискримінації, позбавивши деяких фінансових заохочень, а саме пожиттєвої щомісячної та одноразової грошової виплати, на відміну від інших спортсменів (з інвалідністю чи без) і шахістів без порушень зору, які перемогли на схожих міжнародних змаганнях. Також заявники вказували на заподіяння шкоди своїй репутації, адже вони не отримали почесних грамот.

Правове обґрунтування: ЄСПЛ розглянув скарги з точки зору статті 1 Протоколу № 12 до Конвенції.

ЄСПЛ відхилив заперечення Уряду про невичерпання національних засобів правового захисту, підкресливши, що скарги стосувалися тверджень про дискримінацію і що незрячим шахістам було нерозумно вимагати відшкодування на основі антидискримінаційного законодавства, яке конкретно передбачало різні форми допомоги потерпілим від дискримінаційного ставлення, а також відшкодування завданої майнової та моральної шкоди. Подання адміністративного позову не дало б більших шансів на успіх. Крім того, Конституційний суд не відхиляв їхні скарги з підстави того, що вони належним чином не використали інших засобів правового захисту.

Хоча сербські органи влади законно можуть зосереджуватися на високих спортивних досягненнях і найважливіших змаганнях у своїй заохочувальній системі, ними не було продемонстровано, чому високі нагороди, завойовані заявниками як шахістами з порушеннями зору, були менш значущими, аніж схожі медалі, завойовані шахістами без таких порушень.

Крім того, ЄСПЛ відзначив, що сам указ поставив Олімпійські та Паралімпійські ігри в один ряд, тим самим визнавши досягнення спортсменів та спортсменок з інвалідністю як такі, що заслуговують рівного визнання. До того ж різниця між олімпійськими та неолімпійськими видами спорту, що використовувалася в ролі аргументу Урядом, не мала жодного значення, оскільки Олімпіада із шахів для зрячих гравців, зазначена в переліку змагань указу, не була частиною Олімпійських або Паралімпійських ігор. Тому ЄСПЛ дійшов висновку про відсутність об’єктивного та розумного виправдання в іншому поводженні із шахістами з порушеннями зору на основі їхньої інвалідності.

Висновки: держави мають досить обмежену свободу розсуду при встановленні різного правового регулювання для осіб з інвалідністю. Прийняті Парламентською асамблеєю Ради Європи Рекомендації та Конвенція про права осіб з інвалідністю наголошували на важливості захисту осіб з інвалідністю від дискримінаційного поводження. Оскільки сербські органи влади вирішили запровадити систему визнання спортивних досягнень та заохочень, вони мають це робити у спосіб, сумісний зі статтею 1 Протоколу № 12 до Конвенції.

Престиж гри чи вид спорту не має залежати від того, беруть у них участь особи з інвалідністю або ні.

Констатовані порушення: загальна заборона дискримінації (ст. 1 Протоколу № 12 до Конвенції).

Ключові слова: захист прав осіб з інвалідністю, принцип заборони дискримінації, право на винагороду, відмінності у поводженні