Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 05 травня 2022 року

у справі «VLAHOV v. CROATIA»

за заявою № 31163/13

Щодо притягнення представника профспілки до кримінальної відповідальності у зв'язку з відмовою прийняти потенційних членів до профспілки

Фабула справи: справа стосувалася права профспілок контролювати своїх членів щодо права на свободу асоціації можливих членів. Заявник – представник профспілки – скаржився, що його було засуджено у 2010 році за перешкоджання 15 можливим членам приєднатися до його профспілки. Посилаючись на статтю 11 Конвенції, заявник скаржився, що його засудження було свавільним та надмірним, зауважуючи, що він діяв в інтересах чинних членів профспілки, які на час подій не бажали розширювати членство. Посилаючись також на пункт 1 та підпункт «d» пункту 3 статті 6 Конвенції, заявник указував, що кримінальне провадження стосовно нього не було справедливим, оскільки його клопотання про допит певних свідків захисту були відхилені.

На початку 2007 року заявник був представником одного з відділень профспілки працівників хорватської митниці Šibenik (далі – CSH). CSH було однією з двох профспілок у межах митниці Šibenik, ця профспілка за кількістю членів (близько 30) була найменшою, а членство в ній було виключно добровільним. Між 3 січня та 16 лютого 2007 року заявник відмовив у прийнятті 15 працівників митниці Šibenik. У своєму листі працівникам митниці заявник зазначив, що він діяв згідно з угодою з іншими членами профспілки про те, щоб не продовжувати період членства у CSH. Проте водночас голова CSH, який не погоджувався із заявником у частині управління профспілкою, зареєстрував 15 працівників як майбутніх членів. На позачергових загальних зборах у березні обговорювалася відмова заявника у прийнятті 15 членів, у результаті чого було вирішено усунути заявника від представництва профспілки. Далі CSH подала заяву в порядку кримінального судочинства проти заявника згідно зі статтею 109 Кримінального кодексу, звинувачуючи його в перешкоджанні приєднанню 15 працівників до профспілки. Муніципальний суд у вересні 2010 року визнав заявника винним за пред’явленим обвинуваченням і призначив покарання у вигляді чотирьох місяців позбавлення волі умовно. Зокрема, суд установив, що заявник діяв усупереч Конституції, відповідному національному законодавству та статусу CSH. Суд також визнав необґрунтованим клопотання заявника про допит трьох свідків. Мотивування судів підтримали окружний суд у грудні 2010 року і Конституційний суд у жовтні 2012 року.

Правове обґрунтування: Суд посилається на загальні принципи свободи профспілок, викладені у згаданих вище справах Demir and Baykara, §§ 109-11 і 119, та Sindicatul "Păstorul cel Bun" v. Romania [ВП], № 2330/09, §§ 130-135, ECHR 2013 (витяги).

У своїй практиці Суд створив невичерпний перелік складових елементів свободи профспілок, включаючи право профспілок розробляти свої власні правила та управляти своїми справами, в тому числі членством. Відповідні принципи в цьому контексті викладені у згаданій вище справі Асоційованого товариства машиністів локомотивів і пожежників (ASLEF), §§ 37-46.

Висновки: найперше ЄСПЛ вирішив, що засудження заявника становило втручання в право профспілок як створюваних народом асоціацій / об’єднань контролювати своє членство згідно зі статтею 11 Конвенції. Крім цього, ЄСПЛ готовий погодитися з тим, що втручання було передбачено законом, а саме статтею 109 Кримінального кодексу, і що ця мета полягала в захисті права потенційних членів профспілки на свободу асоціації / зібрань.

Проте ЄСПЛ установив, що рішення національних судів не були обґрунтованими. Ці рішення були недостатньо детальними у світлі відповідних принципів, передбачених статтею 11 Конвенції, не містили детальної інформації про дотримання заявником внутрішніх правил і статутів профспілки, про факт того, що заявник, як представник профспілки на час подій, мав право вживати заходів для захисту інтересів своїх членів, а також щодо внутрішнього спору в CSH та його можливих наслідків. Також суди відмовили в задоволенні клопотання заявника про витребування додаткових доказів за відсутності належно обґрунтованого рішення.

ЄСПЛ вирішив, що потенційні члени профспілки не зазнавали жодних явних труднощів, оскільки ніяких угод укладено не було (closed-shop agreement). Крім того, вони могли вільно приєднатися до іншої профспілки чи розпочати судовий процес стосовно умов свого працевлаштування. ЄСПЛ також не встановив жодного дискримінаційного мотиву в діях заявника. Насправді він намагався не відмовляти потенційним членам як таким, а відкласти ухвалення рішення про членство в профспілці до майбутніх щорічних загальних зборів. ЄСПЛ дійшов висновку, що оскаржуване втручання не було необхідним у демократичному суспільстві, а тому становило порушення статті 11 Конвенції.

Констатовані порушення: свобода зібрань та об’єднання (ст. 11 Конвенції).

Ключові слова: права профспілок, право на членство в профспілці, захист права на асоціацію, порушення свободи асоціацій