Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 24 травня 2022 року

у справі «PRETORIAN c. ROUMANIE»

за заявою № 45014/16

Щодо цивільної відповідальності журналіста за публікацію статей про політика

Фабула справи: посилаючись на статтю 10 Конвенції, заявник стверджував, що національні суди, визнавши його винним у дифамації, порушили його свободу вираження поглядів.

На підставі рішення цивільного суду заявника – головного редактора щотижневої газети – було зобов’язано сплатити позивачу – політику – відшкодування моральної шкоди, завданої через публікацію двох статей, у яких журналіст критикував цього політика, та опублікувати в цій газеті рішення суду.

Правове обґрунтування: ЄСПЛ підкреслив, що заявника було зобов’язано сплатити Н.В. відшкодування моральної шкоди через публікацію двох статей у щотижневій газеті, головним редактором якої був заявник. ЄСПЛ відзначив, що з урахуванням гострої критики на адресу Н.В. напад на нього досяг порогу суворості, що призвело до застосування статті 8 Конвенції. ЄСПЛ далі зауважив, що окружний суд, посилаючись на усталену практику ЄСПЛ, урівноважив конкуруючі інтереси і вирішив задовольнити вимоги Н.В. з підстав того, що деякі з висловлювань у статті були надмірними, стосувалися приватного життя позивача та завдали шкоди його честі й репутації. Із цими висновками погодився й апеляційний суд.

Як і суд першої інстанції, ЄСПЛ акцентував, що дві статті стосувалися питання загального інтересу, а саме здійснення державних функцій Н.В. – відомим діячем у місцевій політиці.

ЄСПЛ далі наголосив, що національні суди детально розглянули зауваження заявника у світлі критеріїв, визначених усталеною практикою ЄСПЛ.

Зрештою, щодо пропорційності покарання ЄСПЛ визнав, що було б необґрунтовано вважати, що призначене покарання було відносно м’яким і не мало істинно стримувального впливу на реалізацію заявником своєї свободи вираження поглядів.

Насамкінець ЄСПЛ вирішив, що національні суди, посилаючись на усталені практикою ЄСПЛ критерії, урівноважили конкуруючі інтереси. Вони надали відповідні й достатні підстави для висновку, що накладене на заявника покарання було необхідним у демократичному суспільстві і що був розумний зв’язок пропорційності між покаранням та переслідуваною легітимною метою.

Висновки: з огляду на характер спірних висловлювань суд першої інстанції вирішив, що заявник висловив оціночні судження за відсутності жодної фактологічної основи та з використанням вульгарної лексики, а тому його висловлювання не охоплювалися сферою захисту статті 10 Конвенції. Суд першої інстанції піддав критиці заявника за висловлювання, що не розцінювалися як озвучені добросовісно думки щодо моральних та професійних якостей Н.В. ЄСПЛ визнав, що використана в першій статті лексика могла вважатися за своїм стилем сатиричною. Однак ЄСПЛ не вбачив жодної причини не погодитися з висновками національних судів у тому, що висловлювання і, зокрема, посилання та коментарі сексуального характеру, наведені в другій статті, були образливими та надмірними. Крім того, ЄСПЛ підкреслив, що заявник поширив чутки щодо ймовірної алкогольної залежності Н.В. за відсутності підтверджувальних фактів. ЄСПЛ вважав, що такі чутки не є фактичною основою серйозним та стигматизуючим обвинуваченням заявника на адресу Н.В. З’ясувавши характер висловлювань заявника, суд першої інстанції розглянув також аспект поведінки Н.В. Цей суд дійшов висновку про відсутність провокації з боку Н.В., яка могла б виправдати нападки на нього, і що, навпаки, заявник був залучений до провокації. ЄСПЛ не вбачив підстав для відступу від цього висновку

Констатовані порушення: відсутнє порушення свободи вираження поглядів (ст. 10 Конвенції).

Ключові слова: дифамаційні спори, межі критики публічної особи, свобода преси, вимоги до журналістської діяльності