Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 18 січня 2024 року

у справі «ISMAYILZADE v. AZERBAIJAN»

за заявою № 17780/18

Щодо можливості неофіційного використання імені дитини

Фабула справи: заявниця скаржилася, що відмова національних органів влади зареєструвати ім’я, яке вона обрала для свого сина ("Əbülfəzlabbas", ім'я однієї з історичних постатей в ісламі), порушило її право на повагу до її приватного та сімейного життя.

Правове обґрунтування: хоча метою статті 8 Конвенції є захист особи від свавільного втручання з боку органів державної влади, вона не просто зобов'язує державу утримуватися від такого втручання: на додаток до цього переважно негативного зобов'язання, можуть існувати і позитивні зобов'язання, пов'язані з ефективною повагою до приватного і сімейного життя. Межі між позитивними і негативними зобов'язаннями держави за статтею 8 не піддаються точному визначенню. Суд постановив, що не будь-яке регулювання імен обов'язково є втручанням. Хоча зобов'язання змінити ім'я дійсно може розглядатися як втручання, відмова дозволити особі прийняти нове ім'я не обов'язково може вважатися втручанням. Тим не менш, застосовні принципи є схожими. Зокрема, в обох контекстах необхідно враховувати справедливий баланс, який повинен бути досягнутий між конкуруючими інтересами (див. згадане вище рішення Johansson, § 29; рішення у справі Golemanova v. Bulgaria, № 11369/04, §§ 38-39, від 17 лютого 2011 року; і Garnaga v. Ukraine, № 20390/07, § 37, від 16 травня 2013 року).

Суд повторює, що при зважуванні різних інтересів, що стоять на кону, слід враховувати, з одного боку, право заявниці на вибір імені для своєї дитини, а з іншого боку, суспільний інтерес у регулюванні вибору імен (див. рішення у справах Heidecker-Tiemann v. Germany, no. 31745/02, 6 травня 2008 року, та Kyazim v. Bulgaria, no. 39356/17, § 29, 16 листопада 2021 року). Що стосується суспільного інтересу, Суд раніше визнав, що інтересам дитини необхідно приділяти належну увагу і що захист дитини від невідповідного імені (наприклад, смішного або вигадливого імені) відповідає суспільним інтересам. Суд також визнав, що збереження національної практики іменування може вважатися таким, що відповідає суспільним інтересам (див. згадане вище рішення у справі Johansson, § 36).

Висновки: у цій справі заявниця, представлена адвокатом, змогла подати свою скаргу до судів трьох інстанцій, які розглянули її вимоги та надали обґрунтування своїх рішень. Хоча суди першої та апеляційної інстанцій постановили, що оскаржуване ім'я не відповідає найкращим інтересам дитини, Верховний Суд відхилив касаційну скаргу заявниці, мотивуючи це, головним чином, тим, що дитині вже було надано ім'я, і вказав на відповідну процедуру подання заяви про зміну цього імені. У Суді заявниця не пояснила, чому вона продовжила провадження у справі, про яку йдеться, замість того, щоб скористатися відповідною процедурою зміни вже зареєстрованого імені своєї дитини, а також не стверджувала, що такий спосіб дій був би недоречним у її ситуації. За цих обставин і за відсутності будь-яких обґрунтованих аргументів на користь протилежного, а також з огляду на широку свободу розсуду, якою користуються держави у цій сфері, Суд не вбачає підстав ставити під сумнів висновки, зроблені національними органами влади.

Отже, відмова в реєстрації відповідного імені не перешкоджає заявнику використовувати це ім'я.

Констатовані порушення: відсутнє порушення права на повагу до приватного і сімейного життя (ст. 8 Конвенції).

Ключові слова: захист оригінального імені, право на індивідуальність, порядок використання імені, захист прав дитини, права батьків, право на зміну імені дитини