Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 12 жовтня 2023 року

у справі «TOTAL S.A. ET VITOL S.A. c. FRANCE»

за заявами №№ 34634/18 і 43546/18

Щодо оцінки передбачуваності судового тлумачення правил кримінальної відповідальності

Фабула справи: посилаючись на статтю 7 Конвенції, компанії-заявниці скаржилися на своє засудження за статтею 435-3 Кримінального кодексу (за злочин, пов’язаний з активним підкупом іноземних посадових осіб) на тій підставі, що таке засудження не було передбачуваним у той час, коли оскаржувані дії були вчинені.

Правове обґрунтування: Спочатку Суд нагадав про ухвалені ним рішення, в яких він посилався на загальні принципи застосування пункту 1 статті 7 Конвенції (див., зокрема, Yalçinkaya v. Turkey [GC], № 15669/20, §§ 237-242, 26 вересня 2023 року, Vasiliauskas v. Lithuania [GC], № 35343/05, § 153 і далі, Rohlena v. Czech Republic [GC], № 59552/ 08, § 50, і Del Río Prada v. Spain [GC], № 42750/09, §§ 77-93). Щодо більш конкретного питання доступності та передбачуваності законодавства у кримінальних справах, Суд зазначив, що він постійно нагадує, що поняття «закон», яке використовується в статті 7 Конвенції, відповідає поняттю «закон», яке використано в інших статтях Конвенції; воно охоплює право як законодавчого, так і прецедентного походження та передбачає якісні умови, включно з доступністю та передбачуваністю. Ці якісні умови повинні дотримуватися як для визначення правопорушення, так і для покарання, яке воно передбачає.

У багатьох законах в силу обставин використовуються більш-менш розпливчасті формули, тлумачення та застосування яких залежить від практики. Тому в будь-якій правовій системі, яким би чітким не було формулювання правового положення, включно з положенням кримінального права, неминуче присутній елемент судового тлумачення. Функція прийняття рішень, покладена на суди, служить саме для того, аби розвіяти будь-які сумніви, які можуть залишитися щодо тлумачення норм, беручи до уваги розвиток повсякденної практики.

Взявши до уваги всі вищезазначені міркування, Суд не лише був переконаний, що правопорушення, у вчиненні якого компанії-заявниці були визнані винними, мало підставу «на час його вчинення (...) згідно з відповідним національним законодавством», але й також що це правопорушення було визначено достатньо чітко, щоб задовольнити вимогу передбачуваності у значенні статті 7 Конвенції. Суд також вважав, що тлумачення положень статті 435-3 Кримінального кодексу, прийняте національними судами, не є розширеним і що воно призвело, у цих справах, до результату, який відповідав суті правопорушення, і який повинен був вважатися розумно передбачуваним. Суд дійшов висновку, що законодавство, яке діяло на дату спірних подій, було доступним і достатньо передбачуваним, щоб дозволити компаніям-заявницям розуміти, що, сплачуючи т. зв. «додаткові збори» під час спірних операцій з торгівлі нафтою в Іраку в порушення умов програми ООН «Нафта в обмін на продовольство», вони, ймовірно, будуть притягнуті до кримінальної відповідальності на підставі статті 435-3 Кримінального кодексу, взятої як окремо, так і в поєднанні з нормами міжнародного права, які діяли на той час.

Висновки: у правовій традиції держав-учасниць Конвенції чітко встановлено, що прецедентне право, як джерело права, обов’язково сприяє прогресивній еволюції кримінального права. Статтю 7 Конвенції не можна тлумачити як таку, що забороняє поступове роз’яснення правил кримінальної відповідальності шляхом судового тлумачення від однієї справи до іншої, за умови, що результат відповідає суті правопорушення та є розумно передбачуваним. На думку Суду, це стосується розвитку як національного права, так і міжнародного. Тому для оцінки передбачуваності судового тлумачення не слід надавати вирішального значення відсутності подібних прецедентів. Коли національні суди покликані тлумачити положення кримінального права вперше, як це мало місце в цій справі, а не коли йдеться про відступ від судової практики, тлумачення обсягу його порушення має, в принципі, вважатися передбачуваним. У зв’язку з цим Суд усвідомлював, що кожна правова норма колись має бути застосована вперше. Зрештою, новизна, особливо коли йдеться про судочинство, поставленого правового питання сама по собі не є нападом на вимоги доступності та передбачуваності закону, оскільки прийняте рішення було одним із можливих тлумачень, узгоджених з суттю правопорушення, та розумно передбачуваним.

Констатовані порушення: відсутнє порушення принципу ніякого покарання без закону (ст.7 Конвенції).

Ключові слова: корупційні правопорушення, тлумачення норм кримінального закону, принцип “nulla poena sine lege”