Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 24 жовтня 2023 року

у справі «STOIANOGLO c. RÉPUBLIQUE DE MOLDOVA»

за заявою № 19371/22

Щодо незабезпечення судового перегляду автоматичного відсторонення прокурора, якому висунуто кримінальне обвинувачення

Фабула справи: посилаючись на пункт 1 статті 6 Конвенції, заявник скаржився на те, що він не мав доступу до суду, щоб оскаржити своє відсторонення. Посилаючись на статтю 13 Конвенції (право на ефективний засіб правового захисту) він стверджував, що на національному рівні він не мав доступу до жодного ефективного засобу правового захисту, за допомогою якого міг би оскаржити відсторонення.

Заявник, Alexandr Stoianoglo – депутат Парламенту Республіки Молдова з 2009 по 2014 рік та Голова парламентської комісії з питань національної безпеки, оборони та громадського порядку, в порядку конкурсної процедури був призначений на семирічний термін на посаду Генерального прокурора 29 листопада 2019 року. 30 вересня 2021 року L. C. – народний депутат, Голова Парламентської комісії з питань національної безпеки, оборони та громадського порядку звернувся зі скаргою до Вищої Ради Прокурорів (the Supreme Council of Prosecutors («the SCP»). Він звинуватив заявника в діях, які потенційно призвели до вчинення ряду злочинів. L. C. звернувся до SCP з проханням призначити прокурора для розслідування звинувачення, відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу. 5 жовтня 2021 року SCP призначив прокурора Антикорупційної прокуратури V. F. розслідувати зазначені звинувачення. Пан Stoianoglo не був допитаний SCP, яка винесла своє рішення більшістю голосів. Того ж дня прокурор V. F. порушив кримінальну справу проти заявника за підозрою у вчиненні п’яти злочинів, кваліфікованих як зловживання владою, хабарництво, підробка документів (фальсифікація) та перевищення своїх повноважень. Станом на той день заявник був автоматично відсторонений від посади відповідно до розділу 55-1 Закону № 3 від 25 лютого 2016 року «Про прокуратуру», який передбачав автоматичне відсторонення Генерального прокурора з моменту, коли проти нього або неї було порушено кримінальне провадження. 5 жовтня 2021 року пан Stoianoglo подав до Апеляційного суду міста Кишиніва апеляційну скаргу на Рішення SCP про доручення прокурору V. F. розслідувати звинувачення народного депутата L. C. Він стверджував, що повноваження щодо кримінального переслідування покладалися на прокуратуру, а не на SCP, яка, на думку заявника, не була органом кримінального переслідування. 2 листопада 2021 року Апеляційний суд міста Кишиніва відхилив апеляційну скаргу як неприйнятну. Заявник подав касаційну скаргу на це рішення до Верховного суду. У рішенні від 29 грудня 2021 року Верховний суд відхилив його касаційну скаргу як необґрунтовану та залишив у силі рішення від 2 листопада 2021 року. 26 вересня 2023 року Президент Республіки Молдова підписав указ про відсторонення заявника з посади Генерального прокурора.

Правове обґрунтування: Суд зазначив, що заявнику не було надано можливості бути заслуханим SCP. Суд встановив, що згідно з аргументацією національних судів, які тлумачили відповідне національне законодавство, апеляційна скарга заявника не є ефективним засобом правового захисту, за допомогою якого законність рішення SCP та його відсторонення могли бути переглянуті. Він також встановив, що відповідно до національного законодавства, що діяло у відповідний час, заявник був відсторонений від посади Генерального прокурора автоматично, у відповідності до закону, з моменту порушення проти нього кримінального провадження, і що національне законодавство не передбачало оскарження такого заходу.

У зв'язку з цим Суд наголосив, що засіб правового захисту, передбачений статтею 313 Кримінального процесуального кодексу, який врегульовує скарги на неправомірні дії та рішення органу прокуратури та спеціального органу розслідування, не є ефективним засобом правового захисту для цілей пункту 1 статті 35 Конвенції.

Кримінального процесуального кодексу. Засіб правового захисту, про який йдеться, дозволяв підозрюваному оскаржувати до слідчого судді дії та рішення органу прокуратури або заходи, зазначені в пункті 2 цієї статті, тоді як заявник хотів оскаржити своє відсторонення, яке набрало чинності автоматично, в силу закону, і не охоплювалося дією статті 313 Кримінального процесуального кодексу.

ЄСПЛ звернув увагу на те, що мають бути впроваджені процесуальні гарантії, спрямовані на забезпечення того, щоб механізм відсторонення не використовувався свавільно. У зв'язку з цим Суд також відзначив зростаюче значення, яке надається процесуальній справедливості у справах, пов'язаних із відстороненням прокурорів, включаючи втручання незалежного від виконавчої та законодавчої влади органу у рішення, що впливають на призначення та звільнення прокурорів.

Висновки: за відсутності будь-якої форми судового перегляду, автоматичне відсторонення Генерального прокурора, якому висунуто кримінальне обвинувачення, не може бути виправдане об'єктивними причинами в інтересах держави. Таким чином, саме лише побоювання, що відсторонений Генеральний прокурор міг би вплинути на хід кримінального провадження проти нього або неї не було достатнім для виправдання відсутності – протягом більш ніж двох років – будь-яких форм перегляду оскаржуваного заходу.

У цій справі Суд міг лише констатувати, що заявнику не було надано жодної форми судового захисту у зв'язку з його відстороненням, яке перешкоджало виконанню ним своїх обов'язків Генерального прокурора та позбавило його відповідної заробітної плати протягом більш ніж двох років. Відповідно, ЄСПЛ вважав, що право заявника на доступ до суду було порушено державою-відповідачем по суті.

Констатовані порушення: право на справедливий суд (п. 1 ст. 6 Конвенції).

Ключові слова: право на звернення до суду, публічна служба, правовий статус прокурора, відповідальність прокурора, захист прав прокурорів