Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 24 жовтня 2023 року

у справі «PAJĄK ET AUTRES c. POLOGNE»

за заявами № 25226/18 і 3 інших

Щодо права на судовий перегляд одностороннього рішення представника виконавчої гілки влади та підпорядкованого йому органу про дострокове припинення повноважень судді

Фабула справи: заявники – четверо суддів скаржилися на законодавчі зміни, згідно з якими пенсійний вік для суддів було знижено з 67 до 60 років для жінок і до 65 років для чоловіків, а також якими обумовлювалося, що збереження посади судді після досягнення пенсійного віку залежало від дозволу міністра юстиції та Національної ради правосуддя («NCJ») (далі – Рада). Заявники зазначали, що вони не мали жодних засобів правового захисту для оскарження відмови Міністра юстиції та Ради надати дозвіл на продовження здійснення ними правосуддя та виконання їхніх обов’язків суддів після досягнення ними пенсійного віку. Троє заявників (пані Pająk, пані Kuzak і пані Jezierska) також стверджували, що нове законодавство є несумісним з принципом недискримінації за ознакою статі та віку.

Правове обґрунтування: ЄСПЛ вважав, що судді повинні користуватися захистом від свавільних рішень законодавчої та виконавчої влади, і що лише нагляд (контроль) незалежного судового органу за законністю оскаржуваного заходу здатен зробити такий захист ефективним. Тому ЄСПЛ уточнив, що доступ до суду, як загальний принцип, повинен бути гарантований, якщо йдеться про припинення виконання суддею своїх обов’язків (повноважень) або про дострокове звільнення з посади чи то з дисциплінарних підстав, чи внаслідок прийняття нових вимог. ЄСПЛ вважав, що цивільний аспект статті 6 Конвенції є застосовним до цієї справи, і що заявники мали право на розгляд їхніх справ «судом» в розумінні цього положення.

Сукупний вплив законодавства, що знижує вік виходу на пенсію до 60 років для жінок-суддів, і відмови з боку Міністра юстиції та Ради, відповідно, дозволити заявникам продовжувати виконувати свої обов’язки після досягнення пенсійного віку змусило останніх вийти на пенсію на п'ять-дев'ять років раніше, ніж очікувалося. Їх просто усунули від судової влади. На думку ЄСПЛ оскаржувані заходи становили втручання в реалізацію заявниками своїх суддівських обов’язків з боку Міністра юстиції та Ради відповідно. Крім того, обов’язковий вихід заявників на пенсію не відповідав жодній з основоположних вимог процесуальної справедливості: не було надано жодних причин для прийняття рішень міністром, а аргументація, що містилася в рішенні Ради щодо пані Kabzińska, була короткою та шаблонною. ЄСПЛ дійшов висновку, що за такого правового регулювання, як у цій справі, коли компетенцію вирішувати, якою буде тривалість строку повноважень суддів, покладено на представника виконавчої гілки влади та Ради, яка була підпорядкована політичному керівництву, відсутність будь-якого судового перегляду таких рішень не може відповідати інтересам держави.

Висновки: у разі дострокового припинення повноважень судді на підставі одностороннього рішення представника виконавчої гілки влади та підпорядкованого йому органу, варто наводити серйозні причини для виправдання відсутності судового перегляду у виняткових випадках.

У цій справі Уряд не надав ЄСПЛ жодних таких підстав. Отже, держава-відповідач порушила право заявників на доступ до суду.

Констатовані порушення: право на справедливий суд (п. 1 ст. 6 Конвенції).

Ключові слова: право на звернення до суду, захист прав суддів, правовий статус судді