Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 12 вересня 2023 року

у справі «EIGIRDAS AND VĮ “DEMOKRATIJOS PLĖTROS FONDAS” v. LITHUANIA»

за заявами №№ 84048/17 і 84051/17

Щодо вимоги опублікувати рішення саморегулівної організації в сфері медіа, яка притягнула заявників до відповідальності через порушення вимог журналістської та видавничої етики

Фабула справи: заявники – Eduardas Eigirdas, громадянин Литви, та VĮ Demokratijos plėtros fondas, некомерційна організація, яка видавала журнал «Valstybė», в якому пан Eigirdas мав авторську колонку, скаржилися на те, що вимога опублікувати рішення Комісії з етики публічної інформації (Visuomenės informavimo etikos komisija), яка притягнула їх до відповідальності за порушення вимог журналістської та видавничої етики, порушувала їхнє право на свободу вираження поглядів.

Правове обґрунтування: Суд визнав, що перша стаття стосувалася питань суспільного інтересу: ймовірний вплив бізнес-реклами на майбутні вибори та стверджуваний вплив V. M. Останній був великим підприємцем та політиком, а тому на нього поширювалися ширші межі допустимої критики у порівнянні зі звичайними особами. Його ймовірний вплив через рекламу викликав інтерес громадськості. Він зазначив, що стаття не стосувалася приватного життя V. M., а найімовірніше вона була про політика, який «викинув найбільше грошей серед усіх підприємців Литви», аби забезпечити позитивне висвітлення перед виборами. Це, без сумніву, було частиною дискусії, що мала вплив на литовське суспільство, а тому в цьому контексті було мало можливостей для обмеження свободи вираження поглядів.

Для Суду був важливим той факт, що Комісія та Інспектор дійшли різних висновків стосовно впливу статті. Попри те, що в статті були посилання, які відповідали висновкам останнього органу, Верховний адміністративний суд наголосив на тому, що він вважав неспроможністю обґрунтувати твердження, що лежали в основі поглядів, виражених у статті, з чим, власне, не погодився ЄСПЛ. Крім того, жоден із національних органів не вказав на будь-який конкретний негативний вплив чи наслідки, які могли бути спричинені статтею, для репутації V. M., його політичного життя чи кар’єри.

Щодо другої публікації Суд дійшов висновку, що напад на D. M. чи журнал «Žmonės» не був безпричинним, а натомість це був напад на тему політичної реклами стосовно батька D. M. – V. M.

Далі ЄСПЛ констатував розбіжність між відповідною рекомендацією Ради Європи – право на відповідь було правом особи на спростування чи уточнення – та литовським законодавством – журналіст був зобов’язаний сконтактувати з особою, що піддавалася критиці, перед публікацією та надати можливість для спростування, а також для пояснення його або її позиції. У цьому аспекті перед Судом постало питання про те, чи порушив заявник вимоги Конвенції з огляду на те, що не виконав вимоги національного законодавства та не звернувся до ŽLG за попереднім коментарем щодо статті, після якого мала слідувати її публікація. Суд нагадав у цьому контексті, що право на відповідь не лише захищає репутацію особи, яка його реалізує, але й забезпечує плюралізм думок, особливо, коли йдеться про загальний інтерес. Разом з тим, ЄСПЛ прийняв пояснення заявника стосовно того, чому журналіст не звернувся до ŽLG за коментарем (було малоймовірним те, що компанія зізналася б у тому, що опублікувала статтю про кандидатів на виборах за плату) та висновив, що зазначену розбіжність між рекомендацією Ради Європи та литовським законодавством складно узгодити з конвенційним правом на свободу вираження поглядів.

Висновки: стосовно накладених санкцій, то рішення Комісії, ймовірно, мало вплив на репутацію пана Eigirdas (хоча це не був стримувальний ефект, який був би присутній при застосуванні покарання у вигляді позбавлення волі) і, зрештою, відшкодування судових витрат було покладено на заявників. Верховний адміністративний суд не зміг встановити баланс між потребою у захисті репутації V. M. та потребою суспільства в цілому мати доступ до інформації. У цій справі обмеження свободи вираження поглядів вимагало дуже вагомих причин, яких Верховний адміністративний суд не навів.

Констатовані порушення: свобода вираження поглядів (ст. 10 Конвенції) щодо першої та другої публікацій в журналі «Valstybė».

Ключові слова: право на свободу вираження поглядів, права журналістів, право на свободу слова, межі свободи медіа, дифамаційні спори