Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 09 листопада 2023 року

у справі «LANG v. UKRAINE»

за заявою № 49134/20

Щодо необхідності доведення існування реального ризику засудження де-юре або де-факто до довічного ув'язнення без права на дострокове звільнення у разі екстрадиції

Фабула справи: посилаючись на статтю 3 Конвенції, заявник, громадянин США, стверджує, що у разі екстрадиції йому загрожує реальний ризик бути засудженим до довічного ув'язнення без права на звільнення.

Справа стосується екстрадиції заявника до США, де його розшукують для притягнення до кримінальної відповідальності за низкою федеральних обвинувачень, що передбачають покарання у вигляді довічного ув'язнення, зокрема, застосування вогнепальної зброї під час та у зв'язку з насильницьким злочином (пограбуванням), що спричинило смерть. Генеральна прокуратура України задовольнила запит про екстрадицію. Клопотання заявника про надання притулку та оскарження рішення про екстрадицію, яке завершилося рішенням Апеляційного суду міста Києва від 15 березня 2021 року, були безуспішними.

Правове обґрунтування: єдине питання, яке стоїть перед Судом, полягає в тому, чи існує реальний ризик того, що заявникові загрожує довічне ув'язнення в США у разі його екстрадиції без права на пом'якшення вироку. Суд сформулював відповідні принципи у справі Sanchez-Sanchez.

Суд зазначає, що заявник, громадянин США, незважаючи на наявність захисника, не надав жодних доказів ані українським органам влади та судам, ані Суду, щоб з'ясувати рівень ймовірності того, що його буде засуджено до довічного ув'язнення в США. Той факт, що деякі з висунутих проти нього обвинувачень можуть передбачати довічне ув'язнення, є лише початковим елементом і сам по собі не може призвести до будь-якого висновку. Заявник не навів жодного конкретного факту чи аргументу, щоб оскаржити твердження Уряду з цього приводу.

Зокрема, заявник, як і заявники у справах Sanchez-Sanchez and Hafeez, не надав доказів того, що у федеральній системі є обвинувачені з аналогічним досьє, які були визнані винними у подібній поведінці та засуджені до довічного ув'язнення. Як і у вищезгаданих справах, у цій справі Суд також повинен взяти до уваги, що на вирок заявнику можуть вплинути фактори досудового слідства, такі як його згода співпрацювати з урядом США, а також той факт, що він буде користуватися процесуальними гарантіями, такими як можливість заявників надати докази щодо будь-яких пом'якшуючих обставин, що мають відношення до винесення вироку, і оскаржити будь-який винесений вирок.

Заявник не надав ні в національних судах, ні в Суді жодних доказів, які б прояснили будь-який з цих факторів та обставин.

Висновки: оскільки заявник ще не був засуджений, а злочини, в яких його звинувачують, не передбачають обов'язкового покарання у вигляді довічного позбавлення волі, він повинен спочатку продемонструвати, що в разі його засудження існує реальний ризик того, що вирок у вигляді довічного позбавлення волі без права на умовно-дострокове звільнення буде винесено без належного врахування всіх відповідних пом'якшувальних та обтяжуючих обставин.

Констатовані порушення: відсутнє порушення заборони катування (ст. 3 Конвенції).

Ключові слова: процедура екстрадиції, захист від катування, потенційне засудження