Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 06 липня 2023 року

у справі «TULEYA v. POLAND»

за заявами №№ 21181/19 і 51751/20

Щодо незаконності рішення дисциплінарного органу про зняття з судді імунітету та відсторонення його від виконання службових обов'язків у зв'язку з критикою судової реформи

Фабула справи: посилаючись на пункт 1 статті 6 Конвенції, заявник скаржився, що Дисциплінарна палата Верховного суду, яка вирішила позбавити його імунітету та відсторонити від виконання обов'язків судді, не виконала вимоги «незалежного та неупередженого суду, створеного за законом». Заявник також стверджував, що заходи, вжиті проти нього, становили судове переслідування та ставили під сумнів його репутацію як судді, порушуючи статтю 8 Конвенції, і були помстою за його публічну критику влади, яка підірвала незалежність судової влади, порушуючи статтю 10 Конвенції. На його думку, такі заходи мали на меті не лише перешкодити правозахисній діяльності та залякати, а й справити «стримуючий ефект» на всіх суддів. Зрештою заявник стверджував що відповідно до статті 13 Конвенції, не було правового інструменту, за допомогою якого він міг би оскаржити порушення своїх прав на недоторканність приватного життя

Правове обґрунтування: ЄСПЛ встановив, що мало місце втручання у право пана Tuleya на свободу вираження поглядів. Що стосується трьох попередніх розслідувань – щодо інтерв'ю, яке він дав на телеканалі новин TVN24, та його участі у громадських засіданнях у м. Гданську та м. Любліні – було очевидно, що вони були результатом реалізації заявником своєї свободи вираження поглядів.

Суд приділив значну увагу висновкам Суду ЄС у рішенні від 15 липня 2021 року2 про те, що новий дисциплінарний режим для польських суддів є таким, що суперечить законодавству Європейського Союзу. У цьому рішенні Суд ЄС встановив, що сам факт проведення попереднього розслідування запитів на попереднє рішення чинить тиск на відповідних суддів та підриває їх незалежність. На думку Суду, притягнення до дисциплінарної відповідальності за ухвалення судового рішення може застосовуватись лише як винятковий захід.

По суті, рішення про зняття імунітету з пана Tuleya та призупинення його повноважень також не було законним, з двох підстав. Що стосується першої підстави, ЄСПЛ встановив, що ці заходи були призначені Дисциплінарною палатою Верховного суду, органом, який – відповідно до рішення Суду Reczkowicz v. Poland – не відповідав вимозі «незалежного та неупередженого суду, створеного за законом», незважаючи на те, що Конституція Польщі прямо вимагає, щоб такі рішення приймалися судом. Що стосується другої підстави, то тлумачення закону Дисциплінарною палатою у своєму рішенні про зняття імунітету з заявника та його відсторонення уло цілком і явно непередбачуваним. Суд не міг виявити жодного злого умислу в тому, що заявник ухвалив своє рішення щодо розслідування «голосування у Колонній залі» у відкритому судовому засіданні. Дійсно, сама Дисциплінарна палата не вважала, що він навмисно розкрив охоронювану інформацію. Дисциплінарна палата також не встановила, що усне висловлення заявником причин призвело до будь-якої реальної загрози суспільним інтересам або негативно вплинуло на розслідування. Таким чином, пан Tuleya не міг передбачити, що його дії можуть призвести до зняття з нього імунітету від судового переслідування та його відсторонення. Суд підкреслив, що справу заявника слід розглядати в контексті і того, що він був одним з найбільш відвертих критиків реорганізації судової влади в Польщі, і як Суд вже встановив у своєму рішенні Grzęda v. Poland, послідовні реформи уряду послабили незалежність судової влади.

Висновки: були підстави вважати, з огляду на загальний контекст, що зняття імунітету з пана Tuleya було прихованим покаранням за його критику послідовної судової реформи. Цей висновок був підтверджений не тільки польською та міжнародною пресою, а й Радою Європи, Міжнародною асоціацією суддів та Центром прав людини Американської асоціації адвокатів (the Council of Europe, the International Association of Judges and the American Bar Association Center for Human Rights). Таке втручання не було «передбачене законом». Зокрема, заявник не був проінформований, коли було припинено попереднє розслідування щодо телевізійного інтерв'ю та його участі у двох публічних засіданнях. Без таких мінімальних запобіжних заходів попередні розслідування були відкритими для зловживань і могли переконати суддів не висловлювати свою думку з питань, що становлять суспільний інтерес. Також рішення про зняття з нього імунітету та відсторонення його від виконання службових обов'язків не могло вважатися законним, з урахуванням наведеного вище висновку про те, що Дисциплінарна палата Верховного суду, яка прийняла рішення, не була «судом» в цілях забезпечення дотримання Конвенції.

Зрештою, ЄСПЛ не міг погодитися з тим, що існувала будь-яка законна мета втручання у право заявника на свободу вираження поглядів. Він неухильно відстоював верховенство права та незалежність судової влади, не виходячи за рамки критики з суто професійної точки зору. Дійсно, заходи, вжиті владою, можна було б охарактеризувати як стратегію, спрямовану на залякування (або навіть замовчування) його поглядів. Такі заходи повинні були перешкоджати не тільки пану Tuleya, але й іншим суддям брати участь у громадських дебатах щодо законодавчих реформ, що впливають на судову систему, і в цілому з питань, що стосуються незалежності судової влади.

Констатовані порушення: право на справедливий суд (п. 1 ст. 6 Конвенції) щодо права на незалежний та безсторонній суд, встановлений законом; право на повагу до приватного і сімейного життя (ст. 8 Конвенції); свобода вираження поглядів (ст. 10 Конвенції).

Ключові слова: порушення прав судді, право на свободу слова, суддівський імунітет