Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 04 липня 2023 року

у справі «HURBAIN v. BELGIUM»

за заявою № 57292/16

Щодо зобов’язання редактора знеособити електронну версію статті на вебсайті газети через «право на забуття»

Фабула справи: посилаючись на статтю 10 Конвенції заявник скаржився на рішення в цивільній справі, яким його, як видавника щоденної газети Le Soir, було зобов’язано знеособити архівну версію статті на вебсайті Le Soirпро з огляду на «право на забуття». У цій статті згадувалося повне ім’я водія, відповідального за смертельну дорожньо-транспортну пригоду в 1994 році .

ЄСПЛ у складі Палати 22 червня 2021 року більшістю голосів суддів (шість до одного) не встановив порушення статті 10 Конвенції.

Правове обґрунтування: питання, яке ЄСПЛ мав розглянути у цій справі, полягало в тому, чи становило порушення свободи вираження поглядів за статтею 10 Конвенції рішення бельгійських судів про зобов’язання заявника знеособити електронну версію спірної статті на вебсайті газети Le Soir через «право на забуття». ЄСПЛ уточнив, що справа стосувалася електронної архівної версії статті, а не оригінальної версії, додавши, що мова йшла лише про постійну доступність інформації в Інтернеті, а не про її первісну публікацію як таку. Оригінальна стаття була опублікована в законний і недифамаційний спосіб. Інформація, яка була опублікована та згодом архівована на вебсайті інформаційного видання для цілей журналістики, була питанням, що стосувалося самої суті свободи вираження поглядів, захищеної статтею 10 Конвенції.

На думку ЄСПЛ для того, щоб преса могла належним чином виконувати своє завдання зі створення архівів, вона повинна мати можливість створювати та зберігати детальні записи. Оскільки роль архівів полягає в забезпеченні постійної доступності інформації, яка була законно опублікована в певний момент часу, як правило, вони повинні залишатися автентичними, надійними та повними. Відповідно, цілісність цифрових архівів преси повинна бути керівним принципом розгляду будь-якого прохання (запиту) про видалення або зміну всієї або частини архівної статті, яка сприяє збереженню пам’яті, особливо якщо, як у цій справі, законність цієї статті ніколи не ставилася під сумнів. Крім того, хоча свобода вираження поглядів, захищена статтею 10 Конвенції, не є абсолютною, зокрема, щодо висвітлення у ЗМІ питань, що становлять суспільний інтерес, національні органи влади все ж мають бути особливо пильними при розгляді запитів (прохань), які ґрунтуються на повазі до приватного життя, про видалення або зміну електронної версії архівної статті, законність якої не була поставлена під сумнів на момент її початкової публікації. Такі прохання (запити) вимагають ретельної перевірки.

Таким чином, ЄСПЛ вважав, що його оцінка має ураховувати різний контекст цієї справи порівняно зі справами, що стосуються первинної публікації. Він також виявив, що критерії, які він використовував до цього часу для вирішення конфлікту між відповідними правами за статтею 10 Конвенції (свобода вираження поглядів) і статтею 8 Конвенції (право на повагу до приватного життя), вимагають корегування. У зв’язку з цим ЄСПЛ зазначив, що при урівноваженні цих різних прав однакової цінності, яке має здійснюватися в контексті прохання (запиту) про зміну журналістських матеріалів, що зберігаються онлайн, мають ураховуватися наведені нижче критерії:

1. характер архівної інформації;
2. час, який минув з моменту подій і з моменту первинної та онлайн публікації;
3. актуальний інтерес інформації;
4. чи була особа, яка претендувала на право бути забутою, а також її чи його поведінка, добре відомою після подій;
5. негативні наслідки постійної доступності інформації в Інтернет;
6. ступінь доступності інформації в цифрових архівах;
7. вплив цього заходу на свободу вираження поглядів і, зокрема, на свободу преси.

Висновки: національні суди узгоджено врахували характер і серйозність судових фактів, про які повідомляється у відповідній статті, зокрема те, що стаття не мала актуального, історичного чи наукового інтересу, а також те, що водій не був добре відомим. Крім того, вони надали важливого значення серйозній шкоді, заподіяній водієві внаслідок постійної онлайн доступності статті з необмеженим доступом, яка могла створити «віртуальну кримінальну судимість», особливо з огляду на час, що минув з моменту першої публікації статті. Крім того, після перегляду заходів, які можуть бути вжиті для урівноваження прав, про які йде мова – перегляду, обсяг якого відповідав процесуальним стандартам, які застосовуються в Бельгії – суди визнали, що знеособлення статті не накладало надмірного та нездійсненного тягаря для заявника, але було найефективнішим засобом захисту приватного життя водія. Відповідно, й враховуючи свободу розсуду держав, ЄСПЛ встановив, що національні суди ретельно збалансували права, про які йде мова, відповідно до вимог Конвенції, таким чином, що втручання в право, гарантоване статтею 10 Конвенції, через знеособлення електронної версії статті на вебсайті газети Le Soir, обмежувалася лише тим, що було суворо необхідним. Таким чином, з огляду на обставини справи, це можна вважати необхідним у демократичному суспільстві та пропорційним.

Констатовані порушення: відсутнє порушення свободи вираження поглядів (ст. 10 Конвенції).

Ключові слова: дифамаційні спори, право на свободу слова, права журналістів, захист персональних даних