Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 04 липня 2023 року

у справі «THANZA v. ALBANIA»[1]

за заявою № 41047/19

Щодо обґрунтованості звільнення судді з посади в рамках процедури перевірки доброчесності

Фабула справи: посилаючись на статті 6 (право на справедливий суд), 8 (право на повагу до приватного та сімейного життя) та 13 Конвенції (право на ефективний засіб правового захисту) заявник скаржився, зокрема, на відсутність справедливого та публічного розгляду його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, під час проведення процедури перевірки доброчесності; на своє звільнення з посади судді в рамках цієї процедури, та на подальший негативний вплив такого втручання на його здатність займатися адвокатською діяльністю.

У 2016 році Албанія запровадила комплексні реформи системи правосуддя, що включали внесення змін до Конституції та ухвалення низки законів, зокрема Закону про перевірку доброчесності, які передбачали, серед іншого, проведення повторного оцінювання всіх діючих суддів (так звана «перевірка доброчесності», див. також Xhoxhaj v. Albania, № 15227/19, 9 лютого 2021 року). Перевірка мала проводитися спеціально створеними органами – Незалежною кваліфікаційною комісією (далі – Комісія) та Апеляційною палатою при Конституційному суді (далі – Апеляційна палата). Вони мали повторно оцінити кожного діючого суддю за трьома критеріями: (i) оцінка активів; (ii) перевірка доброчесності, спрямована на визначення будь-яких можливих зв’язків з організованою злочинністю (надалі також згадується як «оцінка зв’язків»); та (iii) оцінка професійної компетентності. Після завершення кожного етапу повторної оцінки органи перевірки повинні були ухвалити вмотивоване рішення про затвердження особи, яка перевірялася, на посаді або про її відсторонення чи звільнення з посади. Відповідно до встановленої процедури Комісія провела адміністративне розслідування щодо заявника по кожному із вказаних трьох критеріїв. За результатами перевірки за кожним критерієм Комісією був зроблений висновок про наявність підстав для звільнення заявника згідно з відповідними положеннями Закону про перевірку доброчесності.

Беручи до уваги відповідні положення Закону про перевірку доброчесності та результати проведеної перевірки Комісія дійшла висновку, що заявник підірвав довіру суспільства до системи правосуддя, в якій він багато років працював на високих посадах, і ухвалила рішення про його звільнення відповідно до статті 61(5) Закону про перевірку доброчесності. Заявник звернувся із апеляційною скаргою до Апеляційної палати, яка повідомила його, що справа розглядатиметься у звичайному письмовому порядку, тобто без відкритого засідання та за його відсутності. При оцінці законності активів заявника Апеляційна палата послуговувалася своїми власними розрахунками, однак дійшла аналогічних із Комісією висновків. Рішенням від 18 квітня 2019 року Апеляційна палата залишила у силі рішення Комісії від 17 липня 2018 року.

Правове обґрунтування: апеляційна палата вважала, що кожен зроблений нею висновок за кожним компонентом процесу перевірки заявника сам по собі був достатнім для його звільнення з посади. Вивчивши доводи сторін і наявні матеріали, Суд дійшов висновку, що в цій справі, яка дуже схожа на згадану вище справу Xhoxhaj v. Albania, тлумачення органами перевірки положень законодавства, на яких ґрунтувалося звільнення заявника, не було довільним або явно необґрунтованим. Суд констатував, що втручання у право заявника на повагу до приватного життя було здійснено відповідно до закону, як того вимагає пункт 2 статті 8 Конвенції. Взявши до уваги свої висновки у справі Xhoxhaj v. Albania (§§ 391-393), Суд також не знайшов підстав сумніватися в тому, що цілі, які загалом переслідував Закон про перевірку доброчесності, і здійснене втручання у справі заявника відповідали інтересам національної і громадської безпеки та захисту прав і свобод інших осіб, як це визначено пунктом 2 статті 8 Конвенції. Розглядаючи питання про те, чи було втручання необхідним у демократичному суспільстві, Суд повторив, що звільнення з посади є серйозним, якщо не найсерйознішим дисциплінарним стягненням, яке може бути застосоване до особи. Застосування такого заходу, який негативно впливає на приватне життя особи, вимагає розгляду переконливих доказів, що стосуються етики, доброчесності та професійної компетентності особи. Втручання в право на повагу до приватного життя вважатиметься «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення законної мети, якщо воно відповідає «нагальній суспільній потребі» і, зокрема, якщо воно є пропорційним законній меті, що переслідується, і якщо причини, наведені націо

Висновки: Суд звернув увагу на те, що стало підставою для висновків органів перевірки про правомірність звільнення заявника. Апеляційна палата вважала, що звільнення заявника з посади було виправданим у зв’язку з тим, що він протягом багатьох років не декларував гараж, придбаний та офіційно зареєстрований його дружиною у 2007 році, коли прибутки родини були достатніми, і таким чином не виникало жодного питання щодо законності чи достатності ресурсів для його придбання. Однак в той же час висновки органів перевірки також базувалися на факті придбання заявником двох квартир у період, коли прибутки родини були меншими за витрати, а отже в нього не було коштів на їх придбання. Крім того, органи перевірки висловлювали серйозні сумніви щодо реального обсягу витрат, понесених заявником на облаштування цих квартир. Відповідно, Суд погодився, що підхід органів перевірки не був свавільним або явно необґрунтованим у цьому відношенні. Таким чином, незважаючи на допущені органами перевірки процедурні недоліки, які становили порушення прав заявника, гарантованих статтею 6 Конвенції, Суд визнав, що звільнення заявника з посади було виправданим як необхідне в демократичному суспільстві відповідно до статті 8 Конвенції з огляду на несприятливу оцінку активів заявника та його фінансової доброчесності.

Констатовані порушення: право на повагу до приватного і сімейного життя (ст. 8 Конвенції) щодо звільнення з посади.

Ключові слова: процедура звільнення судді, реформа системи правосуддя, оскарження результатів оцінки доброчесності