Правова позиція
Європейського суду з прав людини
згідно з Рішенням
від 29 червня 2023 року
у справі «KHAVSHABOVA v. GEORGIA»
за заявою № 26134/19
Щодо порушення права на захист
Фабула справи: несправедливості кримінального провадження у зв’язку із допитом двох основних свідків обвинувачення на стадії досудового розслідування за відсутності заявниці та за участю адвоката, призначеного без її відома, і позбавлення заявниці можливості допитати свідків обвинувачення в судовому засіданні.
Правове обґрунтування: загальні принципи, які мають застосовуватися щодо обмеження права на доступ до адвоката та щодо справедливості провадження, були роз’яснені Судом у рішеннях у справах Ibrahim and Others v. the United Kingdom ([GC], № 50541/08, 505571/08 , 50573/08 і 40351/09, §§ 257-65, 13 вересня 2016 року), Dvorski v. Croatia ([GC], № 25703/11, §§ 76-82, ЄСПЛ 2015), Croissant v. Germany (25 вересня 1992 року, § 29) і Simeonovi v. Bulgaria ([GC], № 21980/04, §§ 112-20, 12 травня 2017 року з подальшими посиланнями); Суд підтвердив ці принципи, нещодавно розглянувши справи Beuze v. Belgium ([GC], № 71409/10, §§ 119-50, 9 листопада 2018 року) та Atristain Gorosabel v. Spain (№ 15508/15, §§ 41-45, 18 січня 2022 року).
Суд зазначив, що в матеріалах справи немає жодного процесуального документа, який би свідчив про те, що заявницю було повідомлено про призначення Б. Б. другим адвокатом для її справи. З пояснень бюро правової допомоги випливало, що Б. Б. лише попросили терміново замінити Л. Р. один раз 4 серпня 2016 року під час досудового слухання свідків. Суд зазначив, що виконуючи свій обов’язок надавати сторонам кримінального провадження правову допомогу, якщо це передбачено національним законодавством, держава повинна проявити старанність, щоб забезпечити цим особам справжнє та ефективне користування правами, гарантованими статтею 6 Конвенції. Спосіб, у який Б. Б. було доручено розглядати справу заявниці, не відповідав вищевказаному критерію старанності та, як наслідок, спричинив обмеження її права на адвоката. З огляду на обставини справи та надані пояснення Суд вважав, що не було жодних ознак того, що Б. Б. поінформував заявницю про допити свідків, які відбулися 4 серпня 2016 року, або про його участь від її імені в цій процедурі. Суд також відхилив аргумент Уряду про те, що держава не мала втручатися у відносини між адвокатом і клієнтом, оскільки заявниця навіть не була поінформована про призначення Б. Б. ні самим адвокатом, ні слідчим, ні бюро правової допомоги. Суд нагадав, що як він неодноразово зазначав, просте призначення захисника не забезпечує ефективної допомоги (див. Artico v. Italy від 13 травня 1980 року, § 33 та Elif Nazan Şeker v. Turkey, № 41954/10, § 55, 8 березня 2022 року).
Висновки: Суд зазначив, що двоє ключових свідків обвинувачення – передбачувана жертва та її сестра – були допитані за відсутності заявниці та офіційно призначеного адвоката Л. Р. Їхні твердження становили важливу частину доказів, на яких ґрунтувалося остаточне засудження заявниці, незважаючи на чітке заперечення заявниці та обраного нею адвоката проти їх використання. За таких обставин, з огляду на важливість цієї конкретної процесуальної дії та незважаючи на те, що заявницю згодом належним чином представляв обраний нею захисник, Суд вважав, що спосіб призначення Б. Б. та його участь у слуханнях свідків без відома заявниці мали значний вплив на права заявниці на захист.
Констатовані порушення: право на справедливий суд (п. 1, пп. «c» та «d» п. 3 ст.6 Конвенції).
Ключові слова: право на адвоката, безоплатна правова допомога, дослідження доказів судом, процесуальні права обвинуваченого, справедливий судовий розгляд
