Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 23 березня 2023 року

у справі «BOLSHENKO v. UKRAINE»

за заявою № 9725/20

Щодо надмірної тривалості судового провадження у справі про встановлення порядку спілкування з дитиною

Фабула справи: перший заявник скаржився від свого імені та від імені другого заявника за статтями 6 і 8 Конвенції на надмірну тривалість провадження, яка мала значний негативний вплив на їхні стосунки.

У 2015 році перший заявник в судовому порядку порушив провадження проти матері його дитини. Він стверджував, що вона перешкоджає його спілкуванню з дитиною. У ході провадження щонайменше пʼятнадцять засідань було відкладено головним чином через те, що мати дитини та/або її адвокат не прибули на них з різних причин, тричі змінено склад суду у зв’язку з хворобою та відставкою суддів. На певний період розгляд справи було призупинено у звʼязку з призначенням судово-медичної експертизи. При цьому, перший заявник кілька разів подавав клопотання про пришвидшення розгляду позову у звʼязку з втратою звʼязку зі своєю дитиною (жодної зустрічі протягом провадження у першій інстанції). Остаточне рішення по справі було прийнято у 2020 році, яким встановлено графік зустрічей батька з дитиною. Коли батько зрештою зустрівся з дитиною, вона не захотіла з ним спілкуватись.

Правове обґрунтування: відповідні загальні принципи, що стосуються зобов'язань держави за пунктом 1 статті 6 щодо забезпечення того, щоб справи, які стосуються відносин особи з її дитиною, розглядалися з особливою або винятковою ретельністю, узагальнені в кількох справах (див., серед інших джерел, рішення у справах Laino v. Italy [GC], no. 33158/96, § 18, ECHR 1999-I, і Milovanović v. Serbia, no. 56065/10, § 88, 8 жовтня 2019 року).

Висновки: справа стосувалася перешкоджання спілкуванню та контактам між батьком і його дитиною. Дитині було вісім з половиною років, коли було розпочато провадження. Провадження тривало близько п'яти років і чотирьох місяців у національних судах двох рівнів юрисдикції. Більшу частину цього періоду - близько чотирьох років і двох місяців - справа перебувала на розгляді в суді першої інстанції. Цей період був занадто довгим, і хоча перший заявник повідомив суд про те, що його контакт з другим заявником повністю блокується матір'ю (факт, який зрештою був підтверджений рішенням районного суду від 8 липня 2019 року), не було вжито жодних значущих заходів для прискорення розгляду справи.

Перший заявник частково сприяв загальній тривалості провадження, оскільки просив про відкладення і був відсутній на кількох засіданнях, але немає жодних доказів того, що його дії спричинили значну затримку. Також немає жодних вказівок на особливу матеріально-правову або процесуальну складність, яка могла б пояснити їхню тривалість. Схоже, що вони тривали так довго головним чином через те, що слухання неодноразово відкладалися та/або переносилися, а судові органи не докладали жодних зусиль, щоб забезпечити дотримання всіма сторонами дуже щільного графіку, щоб уникнути будь-яких непотрібних затримок. Крім того, схоже, що кількамісячні затримки були спричинені тим, що справу неодноразово передавали на розгляд різним суддям.

У світлі вищевикладеного Суд вважає, що у цій справі тривалість провадження була надмірною та не відповідала вимозі "розумного строку" .

Констатовані порушення: право на справедливий суд (п. 1 ст. 6 Конвенції).

Ключові слова: принцип розумності строку, сімейні спори, відносини батьків з дітьми