Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 12 січня 2023 року

у справі «KUZNETSOV AND OTHERS v. UKRAINE»

за заявами №№ 9988/16, 41238/16 і 44703/19

Щодо надмірної тривалості розгляду національними судами справи про поновлення на державній службі

Фабула справи: заявники скаржилися за пунктом 1 статті 6 Конвенції, що провадження стосовно поновлення їх на посадах тривало невиправдано довго; за статтею 8 Конвенції у зв’язку із тим, що їх було звільнено з їхніх посад державної служби протиправно.

Заявники були державними службовцями, яких у різні дати у 2014 році звільнили з їхніх посад державної служби після прийняття Закону України «Про очищення влади» (далі — Закон «Про очищення влади»). Заявники оскаржили свої звільнення до Шостого апеляційного адміністративного суду, Окружного адміністративного суду міста Києва та до Кіровоградського окружного адміністративного суду (далі — адміністративні суди). У різні дати 2014 — 2015 років адміністративні суди зупинили провадження та звернулись до Верховного Суду України з проханням внести до Конституційного Суду України подання щодо отримання висновку про конституційність окремих положень Закону «Про очищення влади». Після поновлення проваджень у 2019 - 2020 роках адміністративні суди визнали протиправним звільнення кожного із заявників, поновивши їх на посадах та присудивши суми в якості відшкодування втраченої заробітної плати за час вимушеного прогулу, крім третього заявника, який не вимагав такого відшкодування. Адміністративні суди апеляційної та касаційної інстанцій підтримали висновки судів нижчих інстанцій.

На думку заявників, надмірна тривалість розгляду національними судами справ про поновлення їх на посадах державної служби була спричинена призупиненням проваджень на певний період у зв’язку з розглядом Конституційним Судом України подання про конституційність окремих положень Закону України «Про очищення влади», на підставі якого заявники були звільнені.

Правове обґрунтування: Суд повторює, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявників та відповідних органів влади, а також те, що було поставлено на карту для заявників у спорі (див. рішення у справі Frydlender v. France [GC], № 30979/96, п. 43, ECHR 2000-VII).

У провідній справі Karnaushenko v. Ukraine (№ 23853/02, 30 листопада 2006 року) Суд вже встановив порушення щодо питань, подібних до тих, що розглядаються у цій справі.

Висновки: у цій справі провадження щодо поновлення заявників на посадах тривало майже шість років. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі тривалість проваджень була надмірною та не відповідала вимозі «розумного строку».

Констатовані порушення: право на справедливий суд (п. 1 ст. 6 Конвенції); за ст. 8 Конвенції заява визнана неприйнятною (пп. «а» п. 3 і п. 4 ст. 35 Конвенції).

Ключові слова: справи про поновлення на роботі, публічна служба, принцип розумних строків