Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 09 травня 2023 року

у справі «KORKUT AND AMNESTY INTERNATIONAL TURKIYE v. Türkiye»

за заявою № 61177/09

Щодо непередбачуваності законодавчого положення про декларування коштів, отриманих з-за кордону від материнської компанії

Фабула справи: заявники: Amnesty International Türkiye – асоціація, заснована в 2002 році відповідно до турецького законодавства, яка є турецьким відділенням лондонської організації Amnesty International, і пан Yakup Levent Korkut, громадянин Туреччини, який був головою правління асоціації-заявника у відповідний час, скаржились на порушення статті 11 Конвенції у зв'язку з накладенням адміністративного штрафу на голову турецького відділення Amnesty International за недотримання законодавчого положення, яке вимагало від асоціацій декларувати кошти, отримані з-за кордону, перш ніж їх використовувати.

Правове обґрунтування: Суд визнав, що адміністративний штраф, накладений на пана Korkut, становив втручання у здійснення обома заявниками права на свободу асоціацій. Формально кажучи, втручання мало підставу в національному законодавстві, а саме в статтях 21 і 32 Закону про асоціації. Однак у відповідний час не існувало конкретних і чітких положень, які б регулювали отримання асоціацією, яка складалася з національного відділення міжнародної організації, коштів, що надходили від штаб-квартири організації або від національних відділень організації, розташованих в інших країнах. Цей правовий вакуум було заповнено лише у 2020 році шляхом доповнення новим пунктом статті 18 Положення про асоціації. Крім того, ця справа була єдиним прикладом адміністративного штрафу, накладеного на національне відділення міжнародної організації за невиконання вимоги, викладеної в статті 21 Закону про асоціації, щодо іноземних коштів, що надходять із штаб-квартири або з інших національних відділень тієї ж організації.

Суд визнав, що неможливо і не бажано, щоб формулювання законів були абсолютно точними або жорсткими, і що багато з них неминуче були сформульовані в термінах, які більшою чи меншою мірою є загальними. Роль судового рішення, покладена на національні суди, полягала саме в тому, аби розвіяти сумніви щодо тлумачення, які могли залишитися. Проте Уряд не довів існування усталеної судової практики про те, що невиконання вимог статті 21 Закону про асоціації за обставин, подібних до обставин цієї справи, могло призвести до адміністративної відповідальності згідно зі статтею 32 Закону про адміністративні правопорушення. Суд послався на свій висновок за статтею 6 Конвенції та зауважив, що неоднозначності, вказані вище, можна було б вирішити, якби національні суди провели ретельний судовий перегляд. Однак нічого не свідчило про те, що судді, які розглядали скарги заявників, намагалися зважити різні інтереси, які були поставлені на карту, оцінюючи, зокрема, необхідність оскаржуваного заходу. Таким чином, було зрозуміло, що перегляд, здійснений судами, не забезпечив адекватних та ефективних гарантій проти свавільного та дискримінаційного використання широкого розсуду, наданого виконавчій владі.

Висновки: для дотримання вимоги «законності» згідно зі статтею 11 Конвенції закон повинен бути сформульований з достатньою точністю, аби дозволити особам передбачити в розумній мірі наслідки того чи іншого діяння, яке їх спричиняє та відповідно регулює їхню поведінку. Однак, у цій справі заявники, які задекларували місцевим органам влади фінансові внески, які асоціація-заявник отримала від своєї міжнародної штаб-квартири для покриття поточних витрат, не змогли передбачити у відповідний час, чи будуть ці декларації враховані як такі, що складені несвоєчасно та призвести до адміністративного стягнення. Суд постановив, що вимога передбачуваності згідно зі статтею 11 Конвенції не була дотримана в цій справі і що, відповідно, втручання, про яке йдеться, не було передбачено законом у відповідний час.

Констатовані порушення: свобода зібрань та об'єднання (ст. 11 Конвенції).

Ключові слова: фінансова діяльність громадських об'єднань, вимоги до законодавчого акта, право на свободу об’єднання