Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 23 травня 2023 року

у справі «PANJU v. Belgium (no. 2)»

за заявою № 49072/21

Щодо відшкодування моральної та матеріальної шкоди у зв'язку з надмірною тривалістю кримінального провадження у контексті права а ефективний засіб правового захисту

Фабула справи: заявник скаржився на те, що рішення судів про визнання неприйнятним кримінального провадження через його надмірну тривалість, але відмову у задоволенні вимоги заявника про відшкодування моральної та матеріальної шкоди у зв’язку з такою тривалістю не забезпечило його право на ефективний засіб правового захисту.

Правове обґрунтування: Суд повторив, що засоби правового захисту, доступні особі на національному рівні з метою оскарження тривалості провадження, є «ефективними» у розумінні статті 13 Конвенції, якщо вони дають можливість або втрутитися в процес прийняття рішення судами, які розпочали розгляд справи, або надати учаснику судового процесу адекватну компенсацію за вже виниклі затримки. Таким чином, стаття 13 відкриває можливість вибору в цій сфері (див. Kudła c. Pologne [GC], № 30210/96, § 159, ЄСПЛ 2000-XI, Mifsud c. France [GC], (ухв.), № 57220/00, § 17, ЄСПЛ 2002-VIII, Sürmeli c. Allemagne [GC], № 75529/01, § 99, ЄСПЛ 2006-VII, і McFarlane c. Irlande [GC], № 31333/06, § 108, 10 вересня 2010 року). І все ж зрозуміло, що для країн, де вже відбулися порушення, пов’язані з тривалістю провадження, засіб правового захисту, спрямований виключно на прискорення провадження, хоч і бажаний у майбутньому, може бути недостатнім для виправлення ситуації, коли очевидно, що провадження вже тривало протягом надмірного періоду (див. Cocchiarella c. Italie [GC], № 64886/01, § 76, ECHR 2006-V).

Що стосується моральної шкоди, заподіяної внаслідок перевищення розумного строку, на думку Суду, необхідно виходити з твердої, хоча й спростованої презумпції, що надмірна тривалість провадження завдає моральної шкоди. Проте він визнав, що в деяких випадках тривалість процедури тягне за собою лише мінімальну моральну шкоду або навіть її відсутність, за умови, що національний суд обґрунтовує своє рішення із цього приводу, навівши достатні причини (Cocchiarella, цит. в цій справі, § 95, і Scordino no 1, згадане в цій справі, § 204). Щодо матеріальної шкоди, спричиненої перевищенням розумного строку, Суд зазначив, що вона складалася зі збитків, фактично понесених як прямий наслідок стверджуваного порушення (Comingersoll S.A., № 35382/97, § 29 від 6 квітня 2000 року) і що в цьому питанні національний суд, безперечно, має кращу позицію для визначення її наявності та суми (Scordino no 1, згадане в цій справі, § 203).

У цій справі Суд у своєму рішенні від 28 жовтня 2014 року встановив, що тривалість розслідування перевищила розумний строк у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції. Тоді Обвинувальна Палата Апеляційного суду міста Брюсселя оголосила провадження проти заявника неприйнятним на тій підставі, що така надмірна тривалість унеможливила реалізацію прав на захист, що призвело до непоправного порушення права на захист та справедливий суд. Таким чином, заявник мав «обґрунтовану» скаргу за статтею 13 Конвенції.

Висновки: Суд дійшов до висновку, що згідно із статтею 13 Конвенції неприйнятність провадження могла становити адекватний засіб правового захисту в разі перевищення розумного строку, оскільки згідно з бельгійським законодавством це передбачає визнання порушення права на справедливий судовий розгляд і остаточно припиняє провадження, а також оскаржувану тривалість. Суд не підтримав скарги заявника про те, що бельгійські суди були зобов’язані присудити йому, крім визнання неприйнятності провадження, матеріальну компенсацію. Таке тлумачення статті 13 Конвенції не можна виокремити з прецедентної практики Суду, згідно якої така компенсація була одним із можливих варіантів.

Констатовані порушення: відсутнє порушення права на ефективний засіб правового захисту (ст. 13 Конвенції) у поєднанні з правом на справедливий суд (п. 1 ст. 6 Конвенції).

Ключові слова: підстави компенсації шкоди, ефективність засобів правового захисту, принцип ефективного захисту прав, розумний строк провадження