Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 05 травня 2022 року

у справі «LIA v. MALTA»

за заявою № 8709/20

Щодо недостатньої якості закону, що визначає граничний вік для застосування процедури штучного запліднення

Фабула справи: заявники стверджували, що вони зазнали порушення статті 8 Конвенції через відмову в проходженні другої (повторної) процедури штучного запліднення, що не забезпечило справедливого балансу між конкуруючими публічними та приватними інтересами. Заявники зауважили, що з урахуванням слова «бажаний» протоколу щодо вікової групи органи влади мали б оцінити другу заявницю з точки зору її ситуації, а не абстрактно лише щодо її віку.

Правове обґрунтування: Суд раніше зазначав, що використання методів штучного запліднення порушує делікатні моральні й етичні питання на фоні стрімкого розвитку медицини та науки. Саме тому в цьому контексті, за відсутності чіткої позиції держав-членів, ЄСПЛ раніше вважав, що надана державам свобода розсуду була широкою (див. S.H. and Others v. Austria [GC], no. 57813/00, § 97, та Paradiso and Campanelli, цит. у справі, § 194). Свобода держави, в принципі, поширюється як на її рішення втрутитися в цю сферу, так і, щойно вона втручається, на детальні правила, які вона запроваджує для досягнення балансу між конкуруючими приватними та публічними інтересами (ibid; Knecht, цит. в цій справі, § 59, та Evans, цит. в цій справі, § 82). Проте це не означає, що ухвалені законодавчим органом рішення перебувають поза межами контролю Суду. Він має ретельно вивчити аргументи, взяті до уваги під час законотворчого процесу, та з’ясувати, чи було досягнуто справедливого балансу між конкуруючими інтересами держави й осіб, яких безпосередньо стосуються рішення законодавця (див. S.H. and Others, цит. в цій справі, § 97, та Parrillo, цит. в цій справі, § 170). Суд в цьому разі використав підхід, який, як в іншій справі, стосувався втручання (див. S.H. and Others, цит. в цій справі, § 88, та Knecht, цит. в цій справі, § 58) у зв’язку з рішенням держави відмовити заявникам у доступі до процедур штучного запліднення, які були доступні населенню і які вони бажали оплатити самі. Суд зауважив, що насамперед і найголовніше, аби втручання за пунктом 2 статті 8 Конвенції було виправданим, таке втручання має відповідати закону.

Висновки: що стосується того, чи був протокол передбачуваним, Суд вважав, що, як стверджували заявники, вікове обмеження не було обов’язковим, оскільки в протоколі чітко зазначалося, що для відповідного кандидата «бажано» бути у віці до 43 років. Справді, обидва суди під час розгляду справи заявників у межах конституційної юрисдикції погодилися із цим очевидним тлумаченням і дійшли висновку, що вікове обмеження не було обов’язковим. Тому протокол мав певний ступінь гнучкості. Водночас не заперечувався той факт, що орган влади тлумачив вікове обмеження як обов’язкове положення і застосовував його відповідним чином, без жодних міркувань стосовно стану здоров’я кандидатів або посилання на будь-які інші відповідні міркування. В результаті адміністративні та судові органи по-різному тлумачили те саме правове положення.

Крім того, Суд не міг не відзначити те, що застосовне до заявників тлумачення, яке не залишало жодної можливості для гнучкості, було менш сприятливим для них і більшою мірою суперечило чіткому формулюванню в законі, із цим погодилися його ініціатори та вищі суди. Із цього випливає, що у відповідний час спосіб, у який судові та адміністративні органи тлумачили й застосовували спірне правове положення (яке не згадувалося в будь-якому іншому законі) були непослідовними і, як наслідок, недостатньо передбачуваними. У зв’язку із цим Суд підкреслює, що суд першої інстанції в межах конституційної юрисдикції відкрито співчував заявникам у зв’язку з невизначеністю, спричиненою словом «бажаний», а також відзначив нове формулювання положення після внесення відповідних змін, за якими нині протоколом передбачено, що «максимальний вік для лікування становить 42 роки».

На завершення, заподіяне заявникам втручання не було згідно із законом, якому була б притаманна достатня якість.

Констатовані порушення: право на повагу до приватного і сімейного життя (ст. 8 Конвенції).

Ключові слова: право на повагу до свого приватного життя, принцип юридичної визначеності, право на репродуктивні технології