Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 06 квітня 2023 року

у справі «DROZD v. POLAND»

за заявою № 15158/19

Щодо відсутності належних процесуальних гарантій у разі застосування до членів громадського руху заборони входу до приміщення парламенту під час проведення мирної демонстрації

Фабула справи: заявники - члени громадського руху - скаржилися за статтею 10 Конвенції на застосування до них однорічної заборони входу до Сейму (нижньої палати польського парламенту) за розміщення банера на території Сейму в контексті мирної демонстрації.

Правове обґрунтування: Суд зауважив, що захід, застосований до заявників – заборона входу до будівель і території Сейму протягом одного року, – явно мав на них певні негативні наслідки, зокрема перешкоджаючи їм отримати інформацію про діяльність органів державного управління, що своєю чергою негативно вплинуло на можливість заявників реалізувати своє право на свободу вираження поглядів. Тому Суд відхилив аргумент Уряду про те, що оскаржувані заходи не вплинули на права заявників за статтею 10 Конвенції, і визнав, що мало місце втручання в їхнє право на свободу вираження поглядів.

У зв’язку із цим Суд зазначив, що, оскільки інцидент стався поза будівлею Сейму, цю справу слід відрізняти від ситуацій, коли заходи були вжиті у відповідь на виступ або поведінку, які безпосередньо заважали нормальному проведенню парламентських дебатів. Суд також зауважує, що в цій справі сторони не дійшли згоди щодо того, чи спричинили дії заявників будь-які порушення в звичайній роботі та функціонуванні Сейму. Уряд стверджував, що заявники не дотримувалися правил безпеки приміщень Сейму та перекрили внутрішню дорогу. Водночас заявники стверджували, що своїми діями не порушили й не принизили гідності Сейму. Вони не блокували внутрішні дороги на території Сейму, оскільки під час демонстрації поблизу не було пішоходів чи транспортних засобів. У свою чергу, керівник Служби безпеки парламенту в листах до заявників лише зазначив, що вони «порушили громадський порядок». Однак цей висновок не був ретельно перевірений жодним державним органом. З огляду на те, що сторони надали суперечливі твердження, Суд зазначив, що не мав достатньої підстави для висновку, чи нехтували заявники будь-якими внутрішніми правилами дорожнього руху на території Сейму.

Висновки: що стосується способу застосування санкції до заявників, Суд нагадав, що процесуальні гарантії повинні бути адаптовані до парламентського контексту, беручи до уваги загальновизнані принципи парламентської автономії та розподілу влади. Це не виключає перегляду державним органом, визначеним парламентом. У цьому відношенні Суд зауважив, що на той час національне законодавство, а саме розпорядження спікера Сейму від 9 січня 2008 року, містило положення, яке дозволяло призупинення права доступу до будівель «в обґрунтованих випадках, з метою збереження миру та порядку та забезпечення безпеки сейму та сенату». Положення не передбачало жодної можливості участі для залучених осіб у процедурі прийняття відповідних рішень. Заявники отримували листи, надіслані керівником Служби безпеки парламенту, в яких повідомлялося про тимчасову заборону на вхід до Сейму. Крім того, здається, що постанова не передбачала жодної чіткої процедури оскарження заходу, коли заявники могли б представити свої аргументи. Беручи до уваги вищезазначене, Суд вважав, що за обставин справи оскаржуване втручання у право заявників на свободу вираження поглядів не супроводжувалося належними процесуальними гарантіями.

Констатовані порушення: свобода вираження поглядів (ст. 10 Конвенції).

Ключові слова: право на отримання інформації, публічні інтереси, порядок роботи парламенту, порядок проведення демонстрації