Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 13 квітня 2023 року

у справі «JÍROVÁ AND OTHERS v. THE CZECH REPUBLIC»

за заявою № 66015/17

Щодо обґрунтованості судових рішень про заборону батькам-вихователям контактувати з дитиною

Фабула справи: троє заявників скаржилися на те, що першому та другому заявникам (колишнім батькам-вихователям третього заявника) було заборонено контактувати з третім заявником у період з 9 жовтня 2014 року до 5 лютого 2017 року (дев’ятнадцятого дня народження третього заявника) в порушення їхніх прав за статтею 8 Конвенції. Така заборона діяла до досягнення третім заявником дев’ятнадцятиріччя через заявників неспроможність першого і другого забезпечити йому належний догляд та розвиток

Правове обґрунтування: у світлі всіх обставин цієї справи Суд вважає, що родинні зв’язки між заявниками існували протягом усього періоду оскаржуваної заборони на контакти, а тому стаття 8 Конвенції підлягала застосуванню. Щодо того, чи переслідувало втручання законну мету, Суд не має сумнівів, що причини втручання в права заявників були спрямовані на захист психічного здоров’я та благополуччя дитини. Далі Суд розгляне питання, чи було втручання необхідним та пропорційним. Суд зазначає, що статтю 8 Конвенції можна тлумачити як таку, що покладає на держав-учасниць зобов’язання перевіряти в кожному конкретному випадку, чи в найкращих інтересах дитини підтримувати контакт з особою, не зважаючи на те, чи вона біологічно пов’язана з дитиною чи ні, яка піклувалася про дитину протягом достатньо тривалого періоду часу (див. згадане рішення V.D. and Others v. Russia, § 126, із подальшими посиланнями). Суд також бере до уваги положення національного законодавства, яким регулювалися питання виховання, відповідно до якого батьки-вихователі не повинні перевищувати свою роль і повинні діяти в її межах в найкращих інтересах дитини. Як наслідок, згідно з відповідним національним правовим режимом батьки-вихователі, а отже і колишні батьки-вихователі, повинні були бути готові погодитися змінити свої стосунки з дитиною, коли це необхідно, у діалозі з компетентним органом

Висновки: Суд вказує, що національні суди, залучені до цієї делікатної справи, були покликані оцінити та зважити всі відповідні обставини справи, ґрунтуючись на всіх доказах, включаючи висновки експертів, а також позиції сторін, щоб встановити, чи нова заборона контакту між батьками-вихователями та дитиною-підлітком, яка була запропонована органом соціального забезпечення, відповідатиме найкращим інтересам останньої. Їхнє завдання було складним також тому, що третій заявник був уразливим і, безперечно, мав особливі психологічні та освітні потреби.

Суд визнає, що національні суди збирали докази, неодноразово заслуховували сторони та оцінювали конкретні обставини справи, що розглядалася ними, беручи до уваги як позитивні стосунки, які існували між батьками-вихователями та дитиною до поміщення останньої в державний заклад, так і той факт, що поведінка батьків-вихователів по відношенню до дитини – після того, як її помістили під державну опіку – негативно вплинула на її поведінку та психологічний стан. Суди належним чином оцінили, чи буде підтримання контакту між батьками-вихователями та дитиною відповідати інтересам дитини, враховуючи її здоров’я та особливі потреби, вони також розглядали інші, менш інвазивні заходи, рекомендовані експертом, спрямовані на відновлення нормальних стосунків між заявниками. Суди вважали, що батьки-вихователі, всупереч своїй ролі патронатних вихователів і вимогам, які висуваються до них у цій ролі, не зрозуміли та не прийняли поради експертів і не змінили свого ставлення. Аргументація судів була детальною та розгорнутою та не виглядала незбалансованою.

Відповідно, Суд робить висновок, що рішення національних судів про заборону контактів між першим і другим заявниками та дитиною протягом близько двох років і чотирьох місяців відповідало найкращим інтересам дитини, було прийнято в межах їхньої свободи розсуду та ґрунтувалося на відповідних і достатніх підставах.

Констатовані порушення: право на повагу до приватного і сімейного життя (ст. 8 Конвенції).

Ключові слова: захист прав дитини, захист прав батьків, опіка, принцип якнайкращого забезпечення інтересів дитини, право на повагу до свого сімейного життя