Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 07 березня 2023 року

у справі «KOGAN AND OTHERS v. RUSSIA»

за заявою № 54003/20

Щодо недоліків у процедурі анулювання посвідки на проживання правозахисниці у справі про видворення з міркувань національної безпеки

Фабула справи: заявники скаржилися, що анулювання посвідки на проживання першої заявниці становило порушення їхнього права на повагу до приватного і сімейного життя, й вказували, що справжнім наміром влади в цьому аспекті була перешкода першій заявниці та другому заявнику продовжувати свою діяльність у сфері захисту прав людини в росії.

Четверо заявників є членами однієї родини. Перша заявниця є громадянкою Сполучених Штатів Америки, яка переїхала до росії у 2009 році, аби жити й працювати у сфері прав людини. У 2012 році вона стала директором неурядової організації («НУО») Правова допомога – Астрея («Астрея»), що надає правову допомогу жертвам порушень прав людини в росії, яка подала багато успішних заяв до ЄСПЛ. Перша заявниця та її чоловік – другий заявник, громадянин росії та практикуючий адвокат, також представляв інтереси заявників на етапі виконання рішень ЄСПЛ. Решта заявників – двоє їхніх неповнолітніх дітей. У 2020 році перша заявниця подала документи для набуття російського громадянства. Управління Федеральної служби безпеки у Москві (далі — ФСБ) надіслало лист до Управління внутрішніх справ міста Москви (далі — УВС), в якому повідомило, що заяву першої заявниці не було задоволено, оскільки вона становить загрозу національній безпеці, і рекомендувало анулювати її посвідку на проживання. УВС анулювало посвідку на проживання та відхилило її заяву про набуття громадянство з нерозкритих міркувань національної безпеки. Вона без успіху оскаржила це рішення до Верховного суду. Водночас заявники залишили росію. Перша заявниця також стверджувала, що в роки, що передували анулюванню її посвідки на проживання, з нею сконтактував представник ФСБ, який запитував інформацію про роботу «Астреї», її клієнтів та її колег. Вона також стверджувала, що державні органи втручалися в роботу «Астреї», проводячи рейди та обшуки в її офісах та офісах партнерських організацій.

Правове обґрунтування: Суд повторює, що видворення особи з країни, де проживають близькі члени сім'ї, може становити порушення права на повагу до сімейного життя, гарантованого пунктом 1 статті 8 Конвенції (див. рішення у справі Gaspar v. Russia, № 23038/15, § 39, від 12 червня 2018 року, з подальшими посиланнями). Таке втручання буде порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не може бути виправдане відповідно до пункту 2 цього положення як таке, що здійснюється "згідно із законом", переслідує одну або декілька перелічених у ньому законних цілей і є "необхідним у демократичному суспільстві" для досягнення відповідної мети або цілей. Перша з цих вимог не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід мав підґрунтя в національному законодавстві, але також стосується якості закону, про який йдеться, що передбачає, серед іншого, міру правового захисту від свавільного втручання або зловживань з боку органів державної влади. Крім того, щодо вимоги "законної мети" Суд вказав, що він готовий визнати, що анулювання дозволу на проживання може переслідувати законну мету захисту національної безпеки (там само, §§ 38-43, з подальшими посиланнями). Однак він підкреслив, що коли йдеться про національну безпеку, концепції законності та верховенства права в демократичному суспільстві вимагають, щоб заходи, які зачіпають основоположні права людини, підлягали певній формі змагального процесу перед незалежним органом, уповноваженим розглядати причини рішення і відповідні докази, якщо необхідно, з відповідними процесуальними обмеженнями на використання секретної інформації. Особа повинна мати можливість оскаржити твердження виконавчої влади про те, що національна безпека знаходиться під загрозою. За відсутності таких гарантій поліція або інші державні органи зможуть свавільно посягати на права, захищені Конвенцією (там само, § 45, з подальшими посиланнями).

Висновки: анулювання посвідки на проживання першої заявниці становило втручання у право заявників на повагу до їхнього сімейного життя та у право першого та другого заявників на повагу до їхнього приватного життя, оскільки це стосувалося їхньої професійної діяльності. Суд не мав необхідності ухвалювати рішення щодо вимог «згідно із законом» та «легітимної мети» оскаржуваного заходу, оскільки за обставин справи він не був необхідним у демократичному суспільстві. Зокрема, провадження проти першої заявниці не супроводжувалося достатніми процесуальними гарантіями. Зміст висновку ФСБ, який став підставою для анулювання посвідки на проживання, першій заявниці не був відомий та не був розкритий Суду Урядом. Крім того, їй було повідомлено про цей висновок лише під час попереднього слухання її справи, і, таким чином, вона не мала достатньо часу для належної підготовки до розгляду її справи судом першої інстанції. Більше того, національні суди в своїх рішеннях не вказали жодних причин, чому її вважали небезпечною з міркувань захисту національної безпеки, так само вони не встановили загальний опис дій, які їй приписували, за необхідності із застосуванням деяких процесуальних заходів. В результаті першій заявниці навіть не було надано короткого опису звинувачень проти неї, що зробило неможливим оскарження нею фактичних звинувачень або надання відповіді в межах змагального провадження.

Таким чином, національні суди явно формально переглянули рішення УВС, в результаті чого перша заявниця не змогла домогтися справжнього розгляду її справи. Зрештою національні суди, всупереч статті 8 Конвенції, не застосували встановлені Судом загальні принципи, і не дотримали балансу між інтересами національної безпеки та правом заявників на повагу до їхнього сімейного та приватного життя. Отже, провадження щодо анулювання посвідки на проживання було заплямоване грубими процедурними недоліками, які підірвали його справедливість і вийшли за межі допустимих процедурних обмежень у справах про видворення з міркувань національної безпеки.

Констатовані порушення: право на повагу до приватного і сімейного життя (ст. 8 Конвенції).

Ключові слова: порушення міграційних правил, формальний судових розгляд, право на сімейне життя, право на приватне життя