Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 17 січня 2023 року

у справі «AXEL SPRINGER SE v. GERMANY»

за заявою № 8964/18

Щодо обмеження свободи преси на публікування неперевірених звинувачень проти особи

Фабула справи: компанія-заявник «Axel Springer SE» – видавництво, яке видає щоденну газету «Die Welt», скаржилось на те, що рішення суду, відповідно до якого компанія «Axel Springer SE» зобовязувалась опублікувати виправлення щодо газетної статті, про виконавчого директора політичної партії «Die Linke» (укр. – ліві) та її зв’язок з колишньою керівною Комуністичною партією Східної Німеччини (SED) Німецької Демократичної Республіки, порушило її свободу вираження поглядів відповідно до статті 10 Конвенції.

Правове обґрунтування: Суд зазначає, що втручання у свободу вираження поглядів компанії «Axel Springer SE» було здійснено на законних підставах, які випливають із розділу 10 Берлінського акта про пресу, і що таке втручання слугувало захисту репутації К. Залишилося тільки встановити, чи це було «необхідним у демократичному суспільстві», тобто чи це відповідало нагальній суспільній потребі, чи було це пропорційним, доцільним та виправданим. Суд підтверджує, що основною метою права на відповідь є надання можливості особам оскаржити недостовірну інформацію, опубліковану щодо них у пресі. У справах, подібних до цієї, у яких вимагається встановлення балансу між правом на повагу до приватного життя і правом на свободу вираження поглядів, статті 8 та 10 Конвенції заслуговують на однакову повагу й однакову гнучкість. Оцінюючи зміст статті, апеляційний суд узяв до уваги різні твердження з неї, відповідно до яких ім’я К. було пов’язане зі зникненням активів SED, але жодні докази не пов’язували її з будь-якою злочинною діяльністю. На думку Суду, апеляційний суд надав повну та добре обґрунтовану оцінку змісту статті й у її тлумаченні не було жодних ознак довільності. І навіть більше, запитуване право на відповідь було достатньо релевантним та пов’язаним із цією статтею і запит про публікацію відповіді було надіслано без зволікань. Крім того, відмова К. відповісти на запитання видавництва перед публікацією не могла вважатися вагомим аргументом.

Суд звертає увагу на те, що апеляційний суд урахував, що газетна стаття показала певні деталі зв’язку К. з компаніями, імовірно пов’язаними із SED. Відповідно, він дійшов висновку, що інформація, надана в її відповіді, не була неспівмірною. Тим паче, апеляційний суд зобов’язав видавництво опублікувати відповідь на тій самій сторінці, на якій було опубліковано оригінальну статтю, та відмовив у задоволенні вимоги К. про публікацію відповіді на першій сторінці. З огляду на всі обставини Суд робить висновок, що апеляційний суд належним чином урахував принципи та критерії, визначені практикою Суду, для встановлення балансу між правом на повагу до приватного життя і правом на свободу вираження поглядів, та не встановив жодних підстав для оспорювання чи незгоди з його оцінкою.

Висновки: враховуючи те, що ЗМІ зобов’язані добросовісно надавати інформацію, щоб забезпечити надання достовірних і точних даних відповідно до журналістської етики та у зв’язку із цим повинні надати відповідній особі можливість захистити себе, той факт, що звинувачення були повідомлені особі заздалегідь, не надає пресі необмеженої свободи публікувати неперевірені звинувачення. Це також не перешкоджає праву відповідної особи на відповідь.

Констатовані порушення: відсутнє порушення свободи вираження поглядів (ст. 10 Конвенції).

Ключові слова: відповідальність медіа, медійні спори, критика політичного діяча, право на свободу слова, правовий статус ЗМІ