Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 08 вересня 2022 року

у справі «DRELON c. FRANCE»

за заявами №№ 3153/16, 27758/18

Щодо збору та зберігання персональних даних, що стосуються результатів процедур відбору кандидатів на донорство без їх прямої згоди та без обґрунтованої необхідності

Фабула справи: посилаючись на статтю 8 Конвенції, заявник стверджував, що дані, які відображають його передбачувану сексуальну орієнтацію, були зібрані та збережені EFS (Французька служба донорства крові) в умовах, що порушують цю статтю Конвенції. Окрім того, посилаючись на статтю 8 Конвенції окремо та в поєднанні зі статтею 14 Конвенції (заборона дискримінації), він скаржився на відмову його пропозиціям здати кров у 2004, 2006 і 2016 роках. У 2004 році заявник пішов здати кров, але відмовився відповідати на запитання про його статеве життя, які йому ставили під час медичного опитування.

Крім того, виключно внаслідок цієї відмови, він був зареєстрований EFS як особа, що не має права здавати кров через протипоказання, зазначене на постійній основі для чоловіків, які мали статеві зносини з іншими чоловіками. Його пропозиція здати кров була відхилена на цій підставі. Апеляції заявника були безуспішними

Правове обґрунтування: Суд нагадує, що зберігання даних, які стосуються "приватного життя" особи, підпадає під дію пункту 1 статті 8 (див. рішення Leander v. Sweden, від 26 березня 1987 року, § 48, Series A № 116, та Amann v. Switzerland [GC], № 27798/95, § 65, ECHR 2000-II). Це широке поняття включає, серед іншого, такі елементи, як гендерна ідентифікація, сексуальна орієнтація та статеве життя (див., серед інших, E.B. c. France [GC], № 43546/02, § 43, 22 січня 2008 року). Таке втручання порушує статтю 8, якщо воно не "передбачене законом", не переслідує законну мету і, крім того, не є "необхідним у демократичному суспільстві" для досягнення цієї мети. Суд узагальнив принципи, що застосовуються до розгляду необхідності збору та зберігання персональних даних, у справі S. and Marper (згадана вище, §§ 101-104).

Що стосується, зокрема, вимоги, щоб зібрані дані були точними та актуальними, Суд розглянув кілька справ, які стосувалися зберігання органами влади даних, які, як було доведено або стверджувалося, були неточними (див., зокрема, (Cemalettin Canlı v. Turkey, № 22427/04, §§ 34-37, від 18 листопада 2008 року, щодо наявності неточної інформації в поліцейській справі, та Rotaru, згадане вище, § 36, щодо ведення розвідувальною службою реєстру, який містив помилкові дані про минуле заявника). Неправдиві або неповні персональні дані, зібрані та збережені органами влади, можуть ускладнити повсякденне життя відповідної особи (Khelili c. Suisse, № 16188/07, § 64, 18 жовтня 2011 року) або виявитися наклепницькими (див. Rotaru, згадане вище, § 44). Їх зловживання може бути ускладнене недотриманням певних процесуальних гарантій, передбачених національним законодавством для захисту прав зацікавлених осіб (див. про фрагментарну передачу неточної інформації з поліцейської справи до судових органів, Cemalettin Canlı, згадане вище, §§ 42-43). Суд визнає за компетентними національними органами певну свободу розсуду в цьому відношенні; її обсяг залежить від низки факторів, включаючи характер права, про яке йдеться, його важливість для відповідної особи, характер втручання та його мету (S. і Marper, згадане вище, § 102). Суд також бере до уваги той факт, що згода особи не була отримана або запитана при зборі, зберіганні або використанні даних, які за своєю суттю є приватними (там само, § 104, і Avilkina et autres c. Russie, № 1585/09, §§ 48-49, 6 червня 2013 року).

Висновки: збір та зберігання персональних даних, що стосуються результатів процедур відбору кандидатів на донорство, зокрема щодо будь-яких підстав для відмови від донорства, сприяло забезпеченню безпеки крові. Було особливо важливо, щоб такі дані були точними й за необхідності підтримувалися в актуальному стані, а також були відповідними, релевантними, не були надмірними щодо цілей обробки та зберігалися не довше, ніж це було необхідно. Крім того, спірні дані, які стосувалися конфіденційності заявника, були зібрані та збережені без прямої згоди заявника.

Точність персональних даних необхідно було оцінити у світлі мети, для якої вони були зібрані. У розглянутій обробці даних метою цієї категорії даних було забезпечення дотримання певного протипоказання до донорства, яке на той час було постійно встановлено національним законодавством. Для цього мала бути точна і фактична база. Однак заявнику було приписано конкретне протипоказання для чоловіків, які мали статеві зносини з іншими чоловіками, лише на тій підставі, що він відмовився відповідати на запитання, що стосувалися його статевого життя, під час медичного опитування перед донорством. Жоден з елементів, представлених на оцінку лікаря, не дозволив би зробити такий висновок щодо сексуальної поведінки заявника. Утім, ця причина виключення з донорства була зареєстрована та збережена. Зібрані дані ґрунтувалися лише на припущеннях без будь-якої доведеної фактичної бази. Влада повинна була продемонструвати точність зібраних даних. Крім того, дані не були оновлені після протестів і скарг заявника. До того ж було недоречно збирати особисті дані, пов’язані із сексуальною орієнтацією особи виключно на підставі припущень чи здогадів. Крім того, для досягнення мети безпеки крові було б достатньо вести облік відмови заявника відповідати на запитання, що стосуються його сексуальної належності, оскільки лише цього фактора було б достатньо, щоб виправдати відмову дозволити йому здавати кров. Також Уряд не довів, що на той час період зберігання даних, про які йдеться, регулювався таким чином, щоб він не міг перевищувати час, необхідний для цілей збору даних. Тоді як дані, про які йдеться, були зібрані у 2004 році, ІТ-інструмент, використовуваний EFS, передбачав їх збереження до 2278 року, таким чином даючи змогу використовувати їх неодноразово. Станом на 26 травня 2016 року, майже через 12 років після збору, дані, пов’язані з підставою для виключення, все ще були у файлі. У зв’язку із цим термін зберігання даних необхідно було регулювати для кожної з відповідних категорій даних і переглядати, якщо змінилися цілі збору даних. З огляду на послідовну практику EFS надмірна тривалість періоду зберігання даних уможливила неодноразове використання цих даних проти заявника, що призвело до його автоматичного виключення з донорства крові. З огляду на зазначене очевидно, що держава-відповідач перевищила свої межі розсуду в цьому питанні.

Констатовані порушення: право на повагу до приватного і сімейного життя (ст. 8 Конвенції).

Ключові слова: захист персональних даних, права потенційного донора крові, негативні зобов'язання держави, конфіденційність персональних даних