Про затвердження Порядку проведення юридичної (правової) експертизи підзаконних нормативно-правових актів, прийняття рішення про їх державну реєстрацію або про відмову в такій реєстрації, включення їх до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів
Відповідно до частини п’ятої статті 54 Закону України “Про правотворчу діяльність” Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Затвердити Порядок проведення юридичної (правової) експертизи підзаконних нормативно-правових актів, прийняття рішення про їх державну реєстрацію або про відмову в такій реєстрації, включення їх до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, що додається.
2. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається.
3. Міністерствам, іншим органам державної влади та іншим суб’єктам публічного права, які згідно із законом здійснюють від імені держави правотворчу діяльність та юрисдикція яких поширюється на територію України:
своєчасно подавати на державну реєстрацію нормативно-правові акти, зазначені у пункті 2 Порядку, затвердженого цією постановою;
не допускати випадків направлення на виконання нормативно-правових актів, що не пройшли державну реєстрацію та не опубліковані в установленому законом порядку.
4. Ця постанова набирає чинності одночасно з введенням в дію Закону України “Про правотворчу діяльність”.
ПОРЯДОК
проведення юридичної (правової) експертизи підзаконних нормативно-правових актів, прийняття рішення про їх державну реєстрацію або про відмову в такій реєстрації, включення їх до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів
1. Державна реєстрація підзаконних нормативно-правових актів здійснюється Мін’юстом і його територіальними органами (далі - орган державної реєстрації) та полягає у проведенні юридичної (правової) експертизи на відповідність таких актів Конституції та законам України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), практиці Європейського суду з прав людини, правилам техніки нормопроектування, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію таких актів та включенні їх до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.
2. На державну реєстрацію подаються підзаконні нормативно-правові акти, які містять одну або більше норм права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразову реалізацію, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та видів інформації, що в них міститься, зокрема з обмеженнями доступу “Для службового користування”, “Особливої важливості”, “Цілком таємно”, “Таємно” та іншими, а також які прийняті в порядку експерименту.
3. Підзаконні нормативно-правові акти, прийняті (видані) міністерствами, іншими органами державної влади та іншими суб’єктами публічного права, які згідно із законом здійснюють від імені держави правотворчу діяльність та юрисдикція яких поширюється на територію України, а також підзаконні нормативно-правові акти, необхідність державної реєстрації яких передбачена законом, подаються такими суб’єктами правотворчої діяльності до органу державної реєстрації в електронній (через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису чи печатки) або паперовій формі (акти, що містять інформацію з обмеженнями доступу “Для службового користування”, “Особливої важливості”, “Цілком таємно”, “Таємно” та іншими).
4. На державну реєстрацію не подаються акти:
1) персонального характеру (про склад комісій, призначення на посаду і звільнення з неї, заохочення працівників тощо);
2) індивідуальної дії, а також акти, дія яких вичерпується одноразовою реалізацією;
3) оперативно-розпорядчого (разові доручення) та внутрівідомчого характеру;
4) якими доводяться до відома підприємств, установ та організацій рішення органів вищого рівня;
5) спрямовані на організацію виконання рішень органів вищого рівня і власних рішень суб’єктів правотворчої діяльності, що не містять норм права;
6) відсутність необхідності державної реєстрації яких передбачена законом, зокрема будівельні норми і правила;
7) рекомендаційного, роз’яснювального та інформаційного характеру (методичні рекомендації, роз’яснення, зокрема податкові, тощо).
У разі надходження на державну реєстрацію акта, що не підлягає державній реєстрації, зокрема правового акта, що не містить норм права, орган державної реєстрації протягом 15 робочих днів з дня його надходження приймає рішення про визнання акта таким, що не підлягає державній реєстрації, та повертає його суб’єкту, що подав такий акт, з відповідним обґрунтуванням.
1) нормативно-правових актів міністерств, інших органів державної влади та інших суб’єктів публічного права, які згідно із законом здійснюють від імені держави правотворчу діяльність та юрисдикція яких поширюється на територію України, а також підзаконних нормативно-правових актів, необхідність державної реєстрації яких передбачена законом, - здійснюється Мін’юстом;
2) нормативно-правових актів міністерств і республіканських комітетів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, їх структурних підрозділів - здійснюється відповідними міжрегіональними управліннями Мін’юсту.
Якщо дія нормативно-правового акта поширюється на території інших адміністративно-територіальних одиниць, такий акт реєструється в міжрегіональному управлінні Мін’юсту за місцезнаходженням суб’єкта правотворчої діяльності.
6. Підзаконний нормативно-правовий акт подається на державну реєстрацію протягом трьох робочих днів з дня його прийняття (видання) в одному примірнику (оригінал нормативно-правового акта). Для нормативно-правових актів, які містять інформацію з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом, додатково подається засвідчена в установленому законодавством порядку копія такого акта.
Спільно виданий нормативно-правовий акт подається на державну реєстрацію органом, підпис керівника якого на акті стоїть першим.
7. Разом з нормативно-правовим актом до органу державної реєстрації подаються:
1) пояснювальна записка за формою, визначеною у додатку 4 до Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 р. № 950 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 54, ст. 2180; 2011 р., № 88, ст. 3199; 2021 р., № 1, ст. 46);
2) порівняльна таблиця за формою, визначеною у додатку 7 до зазначеного Регламенту;
3) документи про зовнішнє погодження нормативно-правового акта у випадках, передбачених законом, із суб’єктами правотворчої діяльності та/або з іншими заінтересованими органами в порядку та за формою, що встановлені законодавством з питань документування управлінської діяльності;
4) рішення ДРС про погодження проекту регуляторного акта;
5) довідка щодо відповідності зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС) за формою, визначеною у додатку 1 до зазначеного Регламенту;
6) довідка за формою згідно з додатком, що містить інформацію про проведення гендерно-правової, цифрової експертиз проекту нормативно-правового акта, позицію уповноваженого представника від всеукраїнських профспілок, їх об’єднань та уповноваженого представника від всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців щодо нормативно-правового акта з питань, що стосуються соціально-трудової сфери, та/або позицію Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та/або Урядового уповноваженого з прав осіб з інвалідністю щодо нормативно-правового акта з питань, що стосуються осіб з інвалідністю;
7) висновок Мінцифри про проведення цифрової експертизи, якщо проект нормативно-правового акта міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади стосується питань інформатизації, електронного урядування, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, розвитку інформаційного суспільства, електронної демократії, надання адміністративних послуг або цифрового розвитку.
8. Державна реєстрація підзаконного нормативно-правового акта проводиться протягом 15 робочих днів з дня надходження його до органу державної реєстрації з дотриманням вимог, передбачених пунктами 6 і 7 цього Порядку, та включає проведення юридичної (правової) експертизи підзаконного нормативно-правового акта і прийняття за її результатами відповідного рішення протягом 14 робочих днів, включення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів з присвоєнням реєстраційного коду протягом одного робочого дня.
У разі потреби та у випадках, передбачених законом, цей строк може бути продовжений органом державної реєстрації, але не більш як на 10 робочих днів, про що повідомляється суб’єкт правотворчої діяльності, який надіслав нормативно-правовий акт на державну реєстрацію.
Орган державної реєстрації має право залучати експертів (за їх згодою) для проведення аналізу підзаконного нормативно-правового акта, поданого на державну реєстрацію.
9. У разі коли підзаконний нормативно-правовий акт подано на державну реєстрацію відповідно до вимог цього Порядку і такий акт відповідає Конституції та законам України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), практиці Європейського суду з прав людини, а також правилам техніки нормопроектування, орган державної реєстрації приймає рішення про його державну реєстрацію та включає його до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.
10. Орган державної реєстрації приймає рішення про відмову в державній реєстрації підзаконного нормативно-правового акта та повернення такого акта суб’єкту правотворчої діяльності для доопрацювання, якщо такий акт:
1) не відповідає Конституції та законам України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), практиці Європейського суду з прав людини, зокрема:
виходить за межі компетенції суб’єкта правотворчої діяльності, визначеної відповідно до статті 19 Конституції України;
за результатами проведеної відповідно до частини четвертої статті 55 Закону України “Про запобігання корупції” антикорупційної експертизи містить норми права, що призводять або можуть призвести до вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень;
видано за наявності будь-якої з обставин, визначених у частині першій статті 25 Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” (на підставі повідомлення ДРС);
не узгоджено із суб’єктами правотворчої діяльності та/або з іншими заінтересованими органами у випадках, передбачених законом, а також у разі, коли предметом правового регулювання такого акта є відносини, які визначені в межах та у спосіб, що не врегульовані відповідно до частини другої статті 3 Закону України “Про центральні органи виконавчої влади”;
2) не відповідає правилам техніки нормопроектування, зокрема акт містить неправильні посилання на структурні елементи, реквізити та/або назву нормативно-правового акта.
11. Рішення про відмову в державній реєстрації нормативно-правового акта із зазначенням вичерпного переліку підстав для прийняття такого рішення надсилається суб’єкту правотворчої діяльності разом з оригіналом такого акта для доопрацювання.
Суб’єкт правотворчої діяльності, якому відмовлено в державній реєстрації нормативно-правового акта, протягом 30 календарних днів з дня отримання рішення повинен доопрацювати та прийняти (видати) новий нормативно-правовий акт, усунувши всі виявлені органом державної реєстрації порушення, скасувати нормативно-правовий акт, у державній реєстрації якого було відмовлено, та повторно подати доопрацьований нормативно-правовий акт на державну реєстрацію в порядку, визначеному пунктом 6 цього Порядку, та/або надати органу державної реєстрації копію документа про скасування такого акта.
12. Суб’єкт правотворчої діяльності, якому відмовлено в державній реєстрації нормативно-правового акта, має право протягом 10 днів після отримання рішення звернутися до керівника органу державної реєстрації, який прийняв рішення про відмову, із заявою про його перегляд з поданням додаткових матеріалів, що обґрунтовують потребу в такому перегляді. Зазначена заява розглядається протягом 10 робочих днів.
Рішення міжрегіональних управлінь Мін’юсту про відмову в державній реєстрації підзаконного нормативно-правового акта може бути оскаржено до Мін’юсту з дотриманням зазначеного строку або в судовому порядку.
Нормативно-правовий акт, у державній реєстрації якого відмовлено, підлягає скасуванню суб’єктом правотворчої діяльності протягом п’яти робочих днів з дня отримання рішення про відмову в державній реєстрації акта чи висновку за результатами розгляду скарги на рішення про відмову в державній реєстрації акта. Копія відповідного документа в цей самий строк надсилається до органу державної реєстрації.
13. У разі подання підзаконного нормативно-правового акта в паперовій формі наступного дня після державної реєстрації оригінал нормативно-правового акта листом повертається суб’єкту правотворчої діяльності.
14. Суб’єкти правотворчої діяльності направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування.
ДОВІДКА
про проведення гендерно-правової, цифрової експертиз проекту нормативно-правового акта, соціального діалогу та позицію Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та/або Урядового уповноваженого з прав осіб з інвалідністю
ПЕРЕЛІК
постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність
1. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. № 731 “Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” (ЗП України, 1993 р., № 1-2, ст. 28).
2. Постанова Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 р. № 420 “Про внесення змін і доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. № 731” (ЗП України, 1994 р., № 10, ст. 250).
3. Постанова Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 1998 р. № 1640 “Про зміни і доповнення, що вносяться до деяких постанов Кабінету Міністрів України” (Офіційний вісник України, 1998 р., № 42, ст. 1551).
4. Постанова Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 р. № 629 “Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. № 731” (Офіційний вісник України, 2002 р., № 20, ст. 986).
5. Пункт 1 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 р. № 472 (Офіційний вісник України, 2004 р., № 15, ст. 1047).
6. Пункт 1 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2004 р. № 834 (Офіційний вісник України, 2004 р., № 27, ст. 1774).
7. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 р. № 1440 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. № 731” (Офіційний вісник України, 2004 р., № 43, ст. 2840).
8. Пункт 2 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2006 р. № 784 (Офіційний вісник України, 2006 р., № 22, ст. 1655).
9. Постанова Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2006 р. № 1688 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. № 731” (Офіційний вісник України, 2006 р., № 50, ст. 3313).
10. Пункт 1 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2007 р. № 618 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 28, ст. 1107).
11. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 р. № 248 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. № 731” (Офіційний вісник України, 2008 р., № 25, ст. 770).
12. Пункт 1 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 р. № 338 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 28, ст. 896).
13. Постанова Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 р. № 1068 “Про доповнення Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади” (Офіційний вісник України, 2008 р., № 95, ст. 3136).
14. Пункт 1 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2009 р. № 531 “Питання посилення взаємодії органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з підготовки та прийняття нормативно-правових актів” (Офіційний вісник України, 2009 р., № 40, ст. 1355).
15. Постанова Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2010 р. № 797 “Про внесення зміни до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. № 731” (Офіційний вісник України, 2010 р., № 67, ст. 2411).
16. Постанова Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2011 р. № 833 “Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. № 731” (Офіційний вісник України, 2011 р., № 59, ст. 2373).
17. Пункт 4 змін, що вносяться до актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 р. № 1109 (Офіційний вісник України, 2011 р., № 84, ст. 3078).
18. Постанова Кабінету Міністрів України від 17 травня 2012 р. № 385 “Про внесення зміни до пункту 7 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади” (Офіційний вісник України, 2012 р., № 37, ст. 1381).
19. Пункт 1 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України щодо діяльності Державної служби з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 листопада 2012 р. № 1107 (Офіційний вісник України, 2012 р., № 92, ст. 3730).
20. Пункт 1 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 р. № 61 “Питання проведення антидискримінаційної експертизи та громадської антидискримінаційної експертизи проектів нормативно-правових актів” (Офіційний вісник України, 2013 р., № 9, ст. 343).
21. Постанова Кабінету Міністрів України від 29 травня 2013 р. № 373 “Про внесення зміни до пункту 9 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади” (Офіційний вісник України, 2013 р., № 41, ст. 1470).
22. Постанова Кабінету Міністрів України від 23 жовтня 2013 р. № 785 “Про внесення змін до Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади” (Офіційний вісник України, 2013 р., № 84, ст. 3115).
23. Пункт 2 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 р. № 301 (Офіційний вісник України, 2015 р., № 40, ст. 1218).
24. Постанова Кабінету Міністрів України від 17 липня 2015 р. № 512 “Про внесення змін до Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади” (Офіційний вісник України, 2015 р., № 59, ст. 1944).
25. Пункт 1 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 р. № 874 (Офіційний вісник України, 2015 р., № 89, ст. 2967).
26. Постанова Кабінету Міністрів України від 25 травня 2016 р. № 339 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. № 731” (Офіційний вісник України, 2016 р., № 41, ст. 1544).
27. Пункт 1 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 р. № 55 “Деякі питання документування управлінської діяльності” (Офіційний вісник України, 2018 р., № 23, ст. 770).
28. Пункт 1 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 листопада 2018 р. № 997 “Питання проведення гендерно-правової експертизи” (Офіційний вісник України, 2018 р., № 96, ст. 3173).
29. Пункт 1 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2019 р. № 56 “Деякі питання цифрового розвитку” (Офіційний вісник України, 2019 р., № 13, ст. 473).
30. Пункт 1 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. № 731 і від 18 липня 2007 р. № 950, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2019 р. № 947 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 94, ст. 3114).
31. Постанова Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. № 1031 “Про внесення змін до Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади” (Офіційний вісник України, 2019 р., № 100, ст. 3365).
32. Постанова Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 р. № 117 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. № 731” (Офіційний вісник України, 2020 р., № 18, ст. 703).
33. Постанова Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 р. № 295 “Про внесення зміни до пункту 5 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади” (Офіційний вісник України, 2020 р., № 35, ст. 1167).
34. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 травня 2020 р. № 418 “Про внесення змін до пункту 9 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади” (Офіційний вісник України, 2020 р., № 45, ст. 1445).
35. Постанова Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2020 р. № 938 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. № 731” (Офіційний вісник України, 2020 р., № 82, ст. 2655).
36. Пункт 1 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2020 р. № 1005 “Деякі питання організації роботи Урядового уповноваженого з прав осіб з інвалідністю” (Офіційний вісник України, 2020 р., № 89, ст. 2860).
37. Постанова Кабінету Міністрів України від 24 березня 2021 р. № 258 “Про внесення змін до Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади” (Офіційний вісник України, 2021 р., № 27, ст. 1464).
38. Постанова Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2021 р. № 1258 “Про внесення змін до Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади” (Офіційний вісник України, 2021 р., № 96, ст. 6185).
39. Постанова Кабінету Міністрів України від 19 січня 2022 р. № 33 “Про внесення зміни до пункту 11 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади” (Офіційний вісник України, 2022 р., № 10, ст. 530).
40. Постанова Кабінету Міністрів України від 1 березня 2022 р. № 172 “Про внесення зміни до пункту 13 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади” (Офіційний вісник України, 2022 р., № 25, ст. 1257).
41. Пункт 1 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. № 731 і від 2 липня 2014 р. № 228, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 травня 2022 р. № 619 (Офіційний вісник України, 2022 р., № 45, ст. 2454).
42. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2022 р. № 1050 “Про внесення зміни до пункту 13 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади” (Офіційний вісник України, 2022 р., № 79, ст. 4753).
43. Постанова Кабінету Міністрів України від 6 жовтня 2023 р. № 1054 “Про внесення зміни до пункту 13 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади” (Офіційний вісник України, 2023 р., № 94, ст. 5564).
